Размещено 1 год назад по предмету
Другие предметы
от goroskoangelina60
Прочитай оповідання Василя Сухомлинського «Як Сергїйко навчився жаліти».
СергІйко гуляв собі коло ставка. І побачив дівчинку, що сиділа на березі. Підходить до неї, а вона й каже:
— Не заважай мені слухати, як хлюпочуть хвилі. СергІйко здивувався. А потім узяв та й кинув у ставок камінець.
Дівчинка питає: — Що ти кинув у воду?
СергІйко ще більше здивувався.
— Хіба не бачила? Я кинув камінець.
Дівчинка й каже:
— Я нічого не бачила, бо я сліпа.
СергІйко довго дивився на дівчинку. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?
Настала ніч. СергІйко ліг спати. Серед ночі прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, у шибки стукав дощ. А в хаті було темно.
Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер уже не дивувався — його серце стиснув жаль. Як же вона, бідна, живе в темряві?
Сергійкові хотілося, щоб швидше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. І пожаліє її.
1. Яка головна думка твору?
2. Що ще може зробити СергІйко для сліпої дівчинки, окрім пожаліти?
3. Яка турбота необхідна дітям з особливими потребами?