В умовах натурального, споживчого характеру селянського господарства їжа була результатом виробничої діяльності хлібороба. Традиційно селянин годувався від праць своїх. Народне прислів'я говорить: «Що потопає, то й поліпшує». Склад селянської їжі визначався вирощеними польовими і городніми культурами. Куплені страви в селі були рідкістю. Їжа відрізнялася простотою, ще її називали грубої, так як було потрібно мінімум часу на приготування. Величезний обсяг роботи по господарству не залишав Кухарка часу на приготування різноманітної їжі, і повсякденна їжа була

одноманітною. Тільки в святкові дні, коли у господині було достатньо часу, на столі з'являлися інші страви. Взагалі, сільські жінки були консервативні в компонентах і прийомах приготування їжі. Відсутність кулінарних експериментів теж було однією з рис побутової традиції. Селяни були не вибагливі в їжі, і тому все рецепти для її різноманітності сприймали як надмірність. В цьому відношенні характерно свідоцтво В. Хлєбнікова, яка працювала в середині 20-х рр. ХХ ст. сільським учителем в с. Сурава Тамбовського повіту. Вона згадувала: «Їли щи з однієї капусти і суп з однієї картоплі. Пироги і млинці пекли один-два рази на рік по великих святах ... При цьому селянки пишалися своєю побутовою неписьменністю. Пропозиція додавати щось в щі для «скусити» вони з презирством відкидали: «Нема чого! Мої і так жеруть, так хвалив. А, десь зовсім розбалуєш »