Ответ:

Сонет 116 Шекспіра є одним з найвідоміших його творів, присвячених темі кохання та шлюбу.

Теза сонету полягає в тому, що справжня любов не змінюється з часом та не залежить від зовнішніх обставин. У першому квартеті автор відзначає, що кохання - це "фіксований полюс", що не змінюється ні від "хвиль морських", ні від "карт галактики".

Далі, автор доводить свою тезу, порівнюючи кохання з зіркою поліарною, яка не змінює свого місця в небесній сфері. У другому квартеті він стверджує, що кохання не може бути змінене, навіть якщо саме кохання стикається з перешкодами.

У третьому квартеті автор розглядає різні визначення кохання, відкидаючи їх одне за одним, тому що ні одне з них не може дати повну картину справжнього кохання.

У висновку сонету Шекспір повторює свою тезу, підкреслюючи, що що те, що він описав, є невичерпним джерелом відданості та вірності: "Якщо я помиляюся у визначенні кохання, я ніколи не писав, і не любив".

Отже, весь сонет 116 присвячений ідейній темі незмінності кохання та його вічності, що виражається у різних формах та обставинах.