Туя (Thuja), рід вічнозелених хвойних дерев і кущів родини кипарисових. Відомо 5 видів, поширених у Східній Азії і Північній Америці. В Україні вирощують як декоративні 4 види, найчастіше тую західну (Thuja occidentalis L.) до 20 м заввишки. Вона морозостійка, добре витримує задимлення і стриження; деревина легка, стійка проти гниття. Культивують у ботанічних садах і парках майже по всій Україні.

Яли́на (Picea Dietrich) — рід шпилькових дерев родини соснових; бл. 50 видів, поширених у помірній і холодній смугах Північної півкулі. В Україні поширена смерека звичайна або європейська (P. abies (L.) Karsten, або P. excelsa Link.), 20 — 40 (50) м заввишки, до 1 м товщини; плодоношення з 15, у насадженнях з 25 — 30 pp.; вік до 150, іноді й 200 pp. C. тіньо- і вологовитривале дерево, витримує незначне заболочення, найкраще розвивається на суглинкових і супіскових ґрунтах. В Україні С. займає бл. 850 000 га або 12,5 % всіх ліс. порід (третє місце після сосни і дуба). С. поширена насамперед у Карпатах (у Галичині й на Буковині та на сх. і півн.-сх. Закарпатті); у нижчій смузі лісів разом з буком і ялицею, у вищій (понад 900 — 1 200 м) становить суцільні (смерекові) ліси з убогим трав'яним настилом. Менші простори займає С. на Передкарпатті і Розточчі; невеликі острови (звич. як домішка до сосни і дуба) на Підляшші, півд.-зах. Поділлі й Чернігівщині. С. дає цінну деревину (вона біла, легка і м'яка), яку широко використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, у виготовленні муз. інструментів тощо; кора С. має 7—15 % дубильних речовин. З С. добувають смолу, дьоготь, терпентину, живицю, деревний оцет; її розводять як декоративне дерево в парках, використовують у ліс. смугах тощо.