profile
Какой твой вопрос?
Українська література
Українська література - 3 недели назад

Такий у нього й батько був не вузькою, щоб не можна було возами роз’їхатися, і не широкою, щоб не надривати голос і легко можна було докричатися до сусіда напроти, йду рідною вулицею і читаю прізвища на хатніх причілках. першим чітко вирізняється на облупленому номері – тугай. видно, недавно наведено білилом. вигоряло цього літа усе, навіть прізвища. пригадую, клопітно йому, кирилові, з отим прізвищем. усе перепитують – яка перша буква. «ти!» – чомусь кричав кирило і вказував перстом на того, хто перепитував. далі – недайбоженко. але то лише прізвище таке. божаться вуличани, що перед «недай» ще й «та» стояло, а коли записували їхнього прадіда на турецьку – підкоротили прізвище для зручності. теперішні недайбоженки – вштиві, безвредні люди. може, саме прізвище й робило їх такими. щоб не дорікали: бач – у них і прізвище таке, що не дай бог! пані будь ласка. це – відразу за недайбоженками. ото вже невідповідність, я вам скажу. мов би позбиткувався той, хто прізвища роздавав. не те щоб хоч вирвалося колись оте «будь ласка». це я про петра. однолітки ми з ним. може, до і після нього зовсім інші панібудьласки були. а цей, було, як сказати щось хотів, то, щоб привернути увагу – затирить під ребро. а коли згоден, то обов’язково вгилить по плечу: згода! але коли на людях називали його прізвище, петро підхоплювався і завчено промовляв: «будь ласка». далі – запнивітер. той мав хату під прізвище. його хата довжиною своєю прикривала степові нишпіркові вихорці, що шастали по кутках і завулках нашого краю. макар пишався з того неабияк і, покурюючи цигарку, щоосені розповідав, як йому вдалося обставити хату соняшничинням та кукурудзинням, а ще між ними і стіною набити сухого листя. натякав, бо хто ж здогадається, що то він і для усієї громади, що поза ним забудувалася, старався, запинав од вітру. перекотиполе – відразу ж за ним. тому вітри мовби й на руку. відтак перебивав макара: «укутуй, укутуй свою хатищу, аби у явдошенят зимою під носом ковзанки не…» і щоразу не доказував. слова не міг підібрати. чому явдошенят, а не макаренят, вуличани не допитувалися. іду отак собі й читаю: неїжкаша, рябокінь, убийвовк, нетудихата, недобивайло, галушка, тягнирядно, костогриз, покотило, нечитайло, чуб. не вулиця, а запорізька січ. довгоступ. дід його покійний чи то вже так знався на ступах, чи то вже вони йому втовклися-впеклися замолоду, бо ступником по наймах ходив. на старість таке витівав з отими ступами… це вже за моєї пам’яті. підмовить когось із краян, поторгується для порядку, щоб чутки пішли – довгоступ купує ступу. а потім назбирає парубчаків з усієї вулиці і ті, упріваючи, несуть селом незручну, неоковирну і важучу ступу. внесуть її в двір, втягнуть під дах комори. дід митроха замірить мотузкою піл, затим ступище і ступилно, розпачливо розведе руками: – не влізла, клята. довгуювата. – «ую» – дідом придумана частина слова. – на цей раз, мать, не купуватиму. віднесіть, хлопці, де брали. спітніле парубоцтво, тепер вже найняте власником ступи, неуміло лаючись, аби набити ціну за перенесення, горбиться під ступою, а добросердні сусіди із-за тинів їх заспокоюють: – а що ж ви хотіли з того митрохи? у нього й батько такий був. той усе готовий саж для свиней приміряв між хлівцем та повіткою. це ж іду я іще по один бік вулиці. ба – знайомий причілок! моє прізвище… мені з ним, як кажуть поталанило!. 1. якою вулицею йшов автор: а. сусідньою. б. рідною. в. незнайомою. г. невідомою. 2. яким було перше прізвище, яке він прочитав? а. тугай. б. бугай. в. пугай. г. папай. 3. недайбоженки були люди: а. ледачі. б. добрі. в. безвредні. г. забобонні. 4. одразу за недайбоженками жив: а. панебудьласка. б. панібудьласка. в. перекотиполе. г. довгоступ. 5. запнивітер обсадив свою хату: а.соняшничинням і кукурудзинням. б. чорнобривцями й мальвами. в. бузиною й вишнями. г. калиною й берізками. 6. між стіною своєї хати і насадженнями запнивітер понапихав: а. землі. б. дощечок. в. листя. г. бур’яну. 7. після запнивітра жив: а. перекотиполе. б. ряботінь. в. покотило. г. тягнирядно. 8. довгоступ купував ступи: а. широкі. б. довгі. в. вузькі. г. низькі. 9. дід довгоступ вигадав свою частин слова: а. «аю». б. «ую». в. «гую». г. «юю» 10. у кого «…й батько таким був »: а. в перекотиполя. б. нечитайла. в. довгоступа. г. недобивайла. 11. напишіть якомога більше прізвищ, які ви прочитали в цьому творі. які вам найбільше сподобалися і чому? 12.вигадайте цікаву історію походження вашого прізвища.(6-8 речень). срочно будь ласка спочно

1 ответ Ответить