Українська література
Такий у нього й батько був
не вузькою, щоб не можна було возами роз’їхатися, і не широкою, щоб не надривати голос і легко можна було докричатися до сусіда напроти, йду рідною вулицею і читаю прізвища на хатніх причілках.
першим чітко вирізняється на облупленому номері – тугай. видно, недавно наведено білилом. вигоряло цього літа усе, навіть прізвища. пригадую, клопітно йому, кирилові, з отим прізвищем. усе перепитують – яка перша буква. «ти!» – чомусь кричав кирило і вказував перстом на того, хто перепитував.
далі – недайбоженко. але то лише прізвище таке. божаться вуличани, що перед «недай» ще й «та» стояло, а коли записували їхнього прадіда на турецьку – підкоротили прізвище для зручності. теперішні недайбоженки – вштиві, безвредні люди. може, саме прізвище й робило їх такими. щоб не дорікали: бач – у них і прізвище таке, що не дай бог!
пані будь ласка. це – відразу за недайбоженками. ото вже невідповідність, я вам скажу. мов би позбиткувався той, хто прізвища роздавав. не те щоб хоч вирвалося колись оте «будь ласка». це я про петра. однолітки ми з ним. може, до і після нього зовсім інші панібудьласки були. а цей, було, як сказати щось хотів, то, щоб привернути увагу – затирить під ребро. а коли згоден, то обов’язково вгилить по плечу: згода! але коли на людях називали його прізвище, петро підхоплювався і завчено промовляв: «будь ласка».
далі – запнивітер. той мав хату під прізвище. його хата довжиною своєю прикривала степові нишпіркові вихорці, що шастали по кутках і завулках нашого краю. макар пишався з того неабияк і, покурюючи цигарку, щоосені розповідав, як йому вдалося обставити хату соняшничинням та кукурудзинням, а ще між ними і стіною набити сухого листя. натякав, бо хто ж здогадається, що то він і для усієї громади, що поза ним забудувалася, старався, запинав од вітру.
перекотиполе – відразу ж за ним. тому вітри мовби й на руку. відтак перебивав макара: «укутуй, укутуй свою хатищу, аби у явдошенят зимою під носом ковзанки не…» і щоразу не доказував. слова не міг підібрати. чому явдошенят, а не макаренят, вуличани не допитувалися.
іду отак собі й читаю: неїжкаша, рябокінь, убийвовк, нетудихата, недобивайло, галушка, тягнирядно, костогриз, покотило, нечитайло, чуб. не вулиця, а запорізька січ.
довгоступ. дід його покійний чи то вже так знався на ступах, чи то вже вони йому втовклися-впеклися замолоду, бо ступником по наймах ходив. на старість таке витівав з отими ступами… це вже за моєї пам’яті. підмовить когось із краян, поторгується для порядку, щоб чутки пішли – довгоступ купує ступу. а потім назбирає парубчаків з усієї вулиці і ті, упріваючи, несуть селом незручну, неоковирну і важучу ступу. внесуть її в двір, втягнуть під дах комори. дід митроха замірить мотузкою піл, затим ступище і ступилно, розпачливо розведе руками:
– не влізла, клята. довгуювата. – «ую» – дідом придумана частина слова. – на цей раз, мать, не купуватиму. віднесіть, хлопці, де брали.
спітніле парубоцтво, тепер вже найняте власником ступи, неуміло лаючись, аби набити ціну за перенесення, горбиться під ступою, а добросердні сусіди із-за тинів їх заспокоюють:
– а що ж ви хотіли з того митрохи? у нього й батько такий був. той усе готовий саж для свиней приміряв між хлівцем та повіткою.
це ж іду я іще по один бік вулиці. ба – знайомий причілок! моє прізвище… мені з
ним, як кажуть поталанило!.
1. якою вулицею йшов автор:
а. сусідньою. б. рідною. в. незнайомою. г. невідомою.
2. яким було перше прізвище, яке він прочитав?
а. тугай. б. бугай. в. пугай. г. папай.
3. недайбоженки були люди:
а. ледачі. б. добрі. в. безвредні. г. забобонні.
4. одразу за недайбоженками жив:
а. панебудьласка. б. панібудьласка.
в. перекотиполе. г. довгоступ.
5. запнивітер обсадив свою хату:
а.соняшничинням і кукурудзинням.
б. чорнобривцями й мальвами.
в. бузиною й вишнями.
г. калиною й берізками.
6. між стіною своєї хати і насадженнями запнивітер понапихав: а. землі. б. дощечок. в. листя. г. бур’яну.
7. після запнивітра жив:
а. перекотиполе. б. ряботінь.
в. покотило. г. тягнирядно.
8. довгоступ купував ступи: а. широкі.
б. довгі.
в. вузькі.
г. низькі.
9. дід довгоступ вигадав свою частин слова: а. «аю».
б. «ую».
в. «гую».
г. «юю»
10. у кого «…й батько таким був »: а. в перекотиполя.
б. нечитайла.
в. довгоступа.
г. недобивайла.
11. напишіть якомога більше прізвищ, які ви прочитали в цьому творі. які вам найбільше сподобалися і чому?
12.вигадайте цікаву історію походження вашого прізвища.(6-8 речень). срочно будь ласка спочно
1 ответ
Ответить
