Протягом тривалого часу людина жила в оточенні невидимихістот, використовував продукти їх життєдіяльності (наприклад, при випічціхліба з кислого тіста, приготуванні вина й оцту), страждав, коли ціістоти були причинами хвороб або псували запаси їжі, але непідозрював про їх присутність. Не підозрював тому, що не бачив, а небачив тому, що розміри цих мікро істот лежали багато нижче тієї межіОчевидно, на що здатний людське око. Відомо, що людина знормальним зором на оптимальній відстані (25-30 см) може розрізнити ввигляді точки предмет розміром 0,07-0,08 мм. Менші об'єкти людина помітитине може. Це визначається особливостями будови його органу зору.

Приблизно в той же час, коли почалося дослідження космосу здопомогою телескопів, були зроблені перші спроби розкрити, за допомогою лінзтаємниці мікросвіту. Так, при археологічних розкопках в Древньому Вавилонізнаходили двоопуклі лінзи - найпростіші оптичні прилади. Лінзибули виготовлені з відшліфованого гірського кришталю. Можна вважати, що зїх винаходом людина зробила перший крок на шляху в мікросвіт.

Найпростіший спосіб збільшити зображення невеликої предмета - цеспостерігати його за допомогою лупи. Лупою називають збирає лінзу з малимфокусною відстанню (як правило, не більше 10 см), вставлену в рукоятку.

Творець телескопа Галілей у 1610 році виявив, що в сильно розсунутомустан його зорова труба дозволяє сильно збільшити дрібні предмети. 
Його можна вважати винахідником мікроскопа, що складається з позитивною інегативною лінз.

Більш досконалим інструментом для спостереження мікроскопічних предметівє простою мікроскоп. Коли з'явилися ці прилади, в точностіневідомо. На самому початку XVII століття кілька таких мікроскопів виготовивочковий майстер Захарія Янсен з Міддельбурга.

У творі А. Кірхер, що вийшов в 1646 році, міститься описнайпростішого мікроскопа, названого ним "блошиних склом". Він складався злупи, вправленої в мідну основу, на якій зміцнювали предметний столик,служив для приміщення розглянутого об'єкта; внизу знаходилося плоскеабо увігнуте дзеркало, що відбиває сонячні промені на предмет і таким чиномвисвітлює його знизу. Лупу пересували за допомогою гвинта до предметногостолика, поки зображення не ставало чітким і зрозумілим.

Перші видатні відкриття були зроблені саме за допомогою простогомікроскопа. У середині XVII століття блискучих успіхів домігся голландськанатураліст Антоні Ван Левенгук. Протягом багатьох років Левенгукудосконалювався у виготовленні крихітних (іноді менше 1 мм в діаметрі)двоопуклою лінзочек, які він виготовляв з маленького скляногокульки, у свою чергу отримує в результаті розплавлення склянійпалички в полум'ї. Потім цей скляну кульку піддавався шліфовці напримітивному шліфувальному верстаті. Протягом свого життя Левенгуквиготовив не менше 400 подібних мікроскопів. Один з них, що зберігається вуніверситетському музеї в Утрехті, дає більш ніж 300-кратне збільшення, щодля XVII століття було величезним успіхом.

На початку XVII століття з'явилися складні мікроскопи, складені з двох лінз. 
Винахідник такого складного мікроскопа точно не відомий, але багато фактівговорять про те, що їм був голландець Корнелій Дребель, що жив у Лондоні іщо знаходився на службі в англійського короля Якова I. У складному мікроскопібуло два скла: одне - об'єктив - звернене до предмета, інше - окуляр --звернене до ока спостерігача. У першому мікроскопах об'єктивом служилодвоопуклою скло, що давало дійсне, збільшене, але зворотнезображення. Це зображення і розглядалося за допомогою окуляра, якийграв, таким чином, роль лупи, але тільки лупа ця служила для збільшенняне самого предмета, а його зображення. У 1663 році мікроскоп Дребеля бувудосконалений англійським фізиком Робертом Гуком, який ввів в ньоготретій лінзу, що отримала назву колективу. Цей тип мікроскопа придбаввелику популярність, і більшість мікроскопів кінця XVII - першаполовини VIII століття будувалися за його схемою.