“Кам’яне вугілля і його добування”

Практично неможливо встановити точну дату, але десятки тисяч років тому
людина, вперше познайомився з вугіллям, став постійно стикатися з ним.
Так, археологами знайдені доісторичні розробки покладів вугілля. Відомо,
що з кам'яним вугіллям люди були знайомі в період древньої культури, але
факти про його використання відсутні. Пізніше, у Римі, винайшли шляхи
використання його, але лише в часи Аристотеля з'явився опис деяких інших
властивостей вугілля, а в 315 р. до н.е. його учень описує вугілля як
паливний матеріал і називає його «антраксом» (пізніше з'явилася назва
«антрацит»).

Наука про генезис твердих пальних копалин на підставі численних фактів
(виявлення у вугільних шарах відбитків листів, кори, стовбурів дерев і
т.д., використання ізотопного методу аналізу) незаперечно довела й
обґрунтувала теорію про їх органічне походження. Разом з тим складність
природних процесів вуглеутворення і впливу на ці процеси таких факторів,
як клімат, умови середовища відкладення, температура, тиск і ін.,
привели до виділення хімічних, мікробіологічних і геологічних аспектів
теорії генезису. Дотепер немає єдиної думки про те, які компоненти
органічних речовин є вихідним матеріалом при утворенні різного вугілля,
немає єдиної схеми і його генетичних перетворень. Відомо, що до складу рослин входить целюлоза, геміцеллюлоза, лігнін,
смоли, віск, жири, білки, вуглеводи, пектинові речовини. Цілком
імовірно, що сполука цих компонентів і їхнє співвідношення в древніх
рослинах різного виду й у залежності від палеографічних умов геологічних
епох перетерплював визначені зміни. Проте, численні дослідження
дозволили установити, що роль різних частин сучасних рослин і механізму
їхнього перетворення в умовах вуглефікації істотно не відрізняється від
ролі рослин ранніх геологічних епох. У табл. 1 приведений елементна
сполука основних компонентів рослин, що беруть участь у вуглеутворенні.