Ответ:

Цей білок є ферментом, що руйнує клітинну стінку бактерій за рахунок каталізу реакції гідролізу 1,4-бета-зв'язків між залишками N-ацетилмурамової кислоти і N-ацетил-D-глюкозаміном у складі гліканового ланцюжка пептидоглікану та між залишками N-ацетил-D-глюкозаміну в складі хітодекстрину. Лізоцим у великій кількості міститься в багатьох секретах тварин, таких як сльози, слина і слиз. Лізоцим також міститься у цитоплазмених гранулах поліморфоядерних нейтрофілів. У великій кількості цей фермент також присутній у білках яєць. Лізоцими C-типу близько пов'язані з альфа-лактальбуміном як за нуклеотидною послідовністю генів, так і за своєю структурою, що робить їх членами однієї родини.

Лізоцим відкрив 1921 року Александер Флемінг (першовідкривач пеніциліну). Він помістив на тверде агаризоване середовище трохи слизу із носа, а через кілька тижнів помітив, що ріст бактерій навколо слизу був пригнічений. Пізніше вчений виділив саму антибактерійну речовину — лізоцим

Объяснение:

Ответ:

ЛІЗОЦИМ – відкриття лауреата Нобелівської премії

Видатний шотландський вчений Олександр Флемінг отримав у 1945 році Нобелівську премію разом із сером Говардом У. Флорі і Ернстом Б. Чейном за відкриття пеніциліну і його «цілющого впливу на різні інфекційні захворювання».

Тим не менш, до відкриття пеніциліну (1928 р.) в 1922 році Флемінг відкрив ЛІЗОЦИМ! Як і багато інших великих винаходів, які змінили хід світової історії, ці два великих відкриття Флемінга відбулися «зовсім випадково»!

У листопаді 1921 року у Флемінга був сильний нежить, і працюючи з уже підготовленими бактеріальними культурами, він сильно чхнув, внаслідок чого крапля виділень з носа випадково потрапила в чашку Петрі. Через кілька днів, під час прибирання свого звичайного безладу з трубками і цвілими пластинками Петрі для культивування мікроорганізмів, він помітив щось незвичайне – одна з пластин Петрі була покрита золотисто-жовтими колоніями бактерій, однак, на тому місці, де два тижні тому випадково впала крапля слизу з носа – взагалі не було жодної бактерії! Оскільки вони були повністю знищені!

Він продовжив свої дослідження і довів, що й інші рідини організму містять речовину, яка швидко розчиняє певні бактерії. Цю речовину він назвав ЛІЗОЦИМ, що походить від слова “lysis“ – розчин і слова “enzim“ («фермент») – протеїн, який каталізує хімічні реакції. ЛІЗОЦИМ є ферментом білка, що складається із 129 амінокислот.

Флемінг передбачив, що ЛІЗОЦИМ потенційно може знищувати деякі бактеріальні клітини і не шкодити клітинам людини. Через це Флемінг хотів відкрити важливість цієї речовини, досліджуючи її властивості. Подробиці його дослідження він описав у статті, опублікованій в 1922 році.

Йому не вдалося переконати у важливості цього відкриття своїх колег, які вважали його цікавим, але неактуальним спостереженням – так пізніше ставилися і до його перших звітів про відкриття пеніциліну. Флемінг передбачив, що про цей фермент в майбутньому будуть говорити набагато більше. Він говорив: «Одного дня ми почуємо набагато більше про лізоцим». До своєї смерті в 1955 році він наполягав, що «відкриття лізоциму одного дня викличе більше інтересу, ніж відкриття пеніциліну».

Сьогодні механізм антибактеріальної дії лізоциму добре відомий. Лізоцим став об’єктом інтересу багатьох вчених, так що, досліджуючи каталоги Національної бібліотеки медицини США, ми знаходимо вже 27633 наукових статей, в яких згадується термін ЛІЗОЦИМ і 6591 статей, де згадується поняття ДІЯ ЛІЗОЦИМУ.

У цих наукових роботах була підтверджена і доведена різна дія і численні корисні фармакологічні ефекти ЛІЗОЦИМУ. Кожна з основних дій ЛІЗОЦИМУ може проявлятися незалежно одна від одної, але можуть і підтримувати і доповнювати одна одну.

ЛІЗОЦИМ також називають «антибіотиком тіла», і його загальна роль в організмі виправдовує свою назву – «фермент майбутнього».