Ответ:

Мені 17 років, я підліток і як не соромно мені визнавати, але ми (молодь) більш ледачі і вже живемо на всьому готовому. Ми не пізнали голод дев’яностих і можемо подякувати за це нашим батькам. А також ми народилися в період, в якому вже все є, наприклад телефони, комп’ютери або інша техніка. До речі, на них ми витрачаємо майже увесь свій  вільний час. Замість того, щоб вийти прогулятися на вулицю, поговорити з друзями ми сидимо вдома в соц. мережах. Ми рідко відвідуємо театри, консерваторії,  майже не цікавимося балетом та оперою, рідше захоплюємось поезією, бо часи змінюються і мистецтво серед молодих людей не є актуальним.

Значана частина підлітків не прагне ходити до школи і говорить, що ненавидить її. У більшості випадків лише, тому що навчання відволікає нас від улюблених занять. Якщо спитати своїх бабусю чи дідуся “Яка вона молодь 21 століття?”, то вони скажуть, що це покоління, яке живе одним днем, ні про що не замислюється.

” Вам нічого не потрібно, вас ніщо не цікавить” – таку думку я почула від свого дідуся.

Нинішні бабусі з задоволенням засуджують сучасну молодь, але вони гедь забули про те, як засуджували їх самих свого часу їх бабусі і тітоньки.

Я часто чую фрази на свою адресу, щось на кшталт “Так що ж з вами робити, ви взагалі нічого не цінуєте, вам взагалі нічого не потрібно”. І ось що я хочу сказати: ми просто живемо в зовсім інший час, але не дивлячись на це важливі людські цінності для нас залишилися колишніми. Ми так само кохаємо і хочемо бути щасливими, як і молоді люди і сто, і двісті років тому. Ми також хочемо знайти себе, своє місце в цьому світі. Тільки способи і засоби у нас тепер трохи інші, та й можливості значно змінилися .

Все ж таки, не дивлячись на це, ми  готові прийти на допомогу, підставити плече, коли комусь важко. Ось, наприклад, хлопчик витягає з ополонки потопаючого. Він ризикує своїм життям, але допомагає тому, хто потрапив у біду. Молода людина рятує з палаючої квартири дівчинку. Здійснює він подвиг не заради якоїсь там нагороди або слави. Він просто робить те, що повинен зробити, тому що дівчинка в небезпеці. Таких прикладів можна навести ще дуже багато.

Тобто,не дивлячись на все цінності у нас залишилися незмінними: людинолюбство, взаємовиручка, допомога тому,хто потрапив у біду і інші. І мета в житті у нас теж є. Тільки шлях досягнення цієї мети трохи відрізняються від колишніх. А суперечки про те, що в інший час всі були не такими, були і будуть. І сьогоднішні молоді люди років через тридцять скажуть, своїм дітям, що вони були іншими, і жили не так.