Зелена книга України — список, до якого заносять рідкісні й типові для певної місцевості рослинні угрупування, які потребують особливого режиму їхнього використання. Зелену книгу вперше у світі розробили фахівці України. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних рослинних угрупувань. У ній представлено 126 рідкісних й типовихрослинних угруповань, які потребують охорони. Ідеологія Зеленої книги України знайшла своє втілення у цілому ряді прийнятих законодавчих та нормативних документів. Функції ведення Зеленої книги України, формування та забезпечення діяльності відповідної міжвідомчої комісії покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Відтворення рослинних угруповань здійснюється на основі науково обґрунтованих заходів шляхом: сприяння їх природному відновленню; запобігання небажаним змінам та негативному антропогенному впливу; їх формування на штучно створених об'єктах природно-заповідного фонду. До Зеленої книги України заносяться усі рослинні угруповання І синфітосозологічного класу, а також ті рослинні угруповання ІІ синфітосозологічного класу, які потребують охорони. Перший клас об’єднує асоціації, найвразливіші до антропогенного впливу, збереження яких має забезпечуватися в системі природно-заповідного фонду на територіях та об’єктах високого рангу (природні заповідники, національні природні парки). До другого синфітосозологічного класу належать регіонально рідкісні асоціації, менш вразливі до зовнішнього впливу; їх збереження може бути здійснене в регіональних ландшафтних парках, заказниках, пам’ятках природи та заповідних урочищах або на територіях господарських угідь зі спеціальним режимом охорони та використання.