Ураган рухається швидше судна. Він накидається на нього ззаду. Море стає на диби, як поранений звір. Кермо відмовляється коритися. Ураган мчить далі й жене бурхливі хвилі на суходіл. Перший удар жахливий. Квартали будинків і цілі вулиці зникає у хвилях. Хвилі розбивають важкі бетонні блоки портових споруд і викидають їх далеко на сушу. Вони зривають з рейок залізничні склади, змивають дерев'яні споруди. За кілька хвилин острова Канви і Шеппи в гирлі Темзи перетворюються у острова смерті.  А ураган спрямовується далі. Довгі дамби, відокремлюють в Голландії сушу від моря, поступаються натиску хвиль і прогинаються, як садові огорожі. Хворі і слабкі гинуть в своїх ліжках. Дітей забирає хвилями. Проходить кілька годин, і значна частина узбережжя Північного моря перетворюється в безкрайню водну пустелю.Коли воду одночасно називають добрим другом і підступним ворогом людини, здається, що одне суперечить іншому.
Тому кожне протиріччя потрібно глибоко проаналізувати. І тоді з'ясується, що вода, як один, з одного боку, дає життя рослинам, тваринам і людям, з іншого боку — іноді безжально знищує життя, як ворог людини.
Згадаймо про жахливому випадку з «Титаніком»,про великий прорив греблі в штаті Пенсільванія в США, про зсувах, що викликаються ґрунтовими водами, і забруднених водах Рейну.
Який висновок можна зробити з цього? Бачачи дружнє обличчя води, ми не повинні помилятися, щоб не випробувати потім великого розчарування. Перелік злочинів, скоєних водою, все зростає. В епоху високорозвиненої техніки людина не повинна пасивно ставитися до цього. Необхідно з'ясувати, чому так відбувається? Розглянемо уважніше злочину води, як ворога людини.
Повінь в Голландії Рано вранці 31 січня 1953 року радисти судів, що знаходилися в Північному морі, взяли тривожне повідомлення служби погоди. З хвилюванням притискали вони навушники радіоприймача, прислухаючись до чужого голосу з ефіру: «Говорить служба погоди Грінвіча! У Північному морі від берегів Гренландії в південно-західному напрямку рухається ураган. Швидкість урагану 200 кілометрів на годину. Велика небезпека! Велика небезпека! Каже служба погоди. Повторюємо...» Капітани суден довго не роздумували. Вони знали, що означає це повідомлення, і змінили курс. Повним ходом вони направили до суду укриттю в гавані. Завіса з снігу і граду погіршувала видимість. Почалася боротьба зі смертельною небезпекою.
У наступні дні одне повідомлення слідувало за іншим: «найжахливіше катастрофічна повінь в історії людства! — оголошували свіжонадруковані стовпці газет. — Хвилі заввишки в багатоповерховий будинок затопили південне узбережжя Великобританії і значні райони Голландії і Бельгії. Мільйон голландців втратили майно. Більше шостої частини країни затоплено. Майже дві тисячі людей загинули у хвилях повені. У Великобританії 50000 людей залишилося без даху над головою. Число людських жертв ще не встановлено. У Бельгії епідемія тифу загрожує здоров'ю тисяч людей. Питна вода заражена. На воді плавають трупи тварин. Відрізані від зовнішнього світу, жертви катастрофи кілька днів вже не мають питної води, їжі, медикаментів, теплого одягу...» Лише кілька днів тому можна було визначити обсяг завданих збитків. Вони були величезні. Звідусіль постраждалим було висловлено співчуття та надана матеріальна допомога. У цьому повені вода виявилася в ролі грізного ворога людини.