Я ознайомився з біографією  К.Нестлінґер, і сам для себе провів аналогію з героїнею повісті - пані Бартолотті. Так, вона не вміє влаштовувати свій побут, правильно розпорядитися грошима, упорядкувати власне життя, і про дітей вона не вміє дбати. І лише завдяки своїй відкритості, щирості і відданості пані гідно справляється з материнськими обов*язками і дає "фабричній" дитині саме те, чого їй самій не вистачає - материнську любов. І я думаю, що вона навчиться бути більш відповідальною і допоможе своєму синові Конраду навчитися виживати в цьому світі. Так, Конрад зуміє стати звичайною дитиною, з недоліками (цього його навчить Кіті), з добрим і відкритим серцем і своєю індивідуальністю (адже недарма над ним працювали фахівці з фабрики).

    Але, якби Конрад дійсно існував, я не впевнений, що хотів би мати його серед своїх друзів. Тому що, ця дитина не може прийняти жодного рішення, всі його дії були йому кимось нав'язані. Так, можливо, він навчиться з часом, їх приймати самостійно.

Ответ:

після того, як Кондрат залишився у пані Бартолотті, його поведінка все ж таки трохи змінилася, але він й досі зоставався чемним хлопчиком. Він продовжував дружити з Кіті, а вона знайшла собі нових друзів. Потім вона познайомила Кондрата з ними. Спочатку йому було незвично та важко в новій компанії. Але він зміг пристосуватися до життя звичайних дітей. І невдовзі він став самим звичайним семирічним хлопчиком.  

Пан Єгот дуже полюбив пані Бартолотті і тому одружився на ній. А потім вони почали жити всі разом. Кондрат звик жити вдвох з його мамою - пані Бартолотті, тому коли до них переїхав пан Єгот йому було дуже незвично. Але згодом він почав називати його татом і зміг полюбити його усім своїм серцем. І тепер у хлопчика є справжня дружна і любляча сім’я.  

Далі в них було ще багато пригод, але це вже інша історія…