Объяснение:

Особливість романського стилю - в його приземленість, ваговитості, невигадливості. Важливо звернути увагу, що в архітектурі романського стилю помінялися між собою значення інтер'єру і екстер'єру храму. Античність віддавала більшу перевагу екстер'єру - величного, урочистому, масштабному. Інтер'єр античних храмів невиразний, малий за обсягом; там виставлялися фігури язичницьких богів, а головні події розгорталися поза храмом. У романському стилі, навпаки, зовнішні форми архітектури - округлі, що давлять, великовагові - досить аскетичні, набагато більшого значення надають інтер'єру будівлі. У середині XII ст. Готичний стиль отримав імпульс для розвитку, яке особливо бурхливо проходило в XIII, XIV і XV ст. XV ст. - Це пізній період, що отримав назву "полум'яніючої готики", коли зростає витонченість і вправність, пріоритет елементів форми. Розвиток готичного стилю - новий етап у розвитку середньовічної

Західної Європи. Готика розквітає в період боротьби міст за незалежність від феодального сеньйора, в період розвитку середньовічного міста-комуни.

Готичне мистецтво (як і романське) затвердило в храмовій архітектурі так званий принцип, який передбачав особливу будову собору, що мав у плані форму витягнутого прямокутника з розширюються нефами. У східному регіоні (у Візантії і Давньої Русі) отримав поширення інший - хрестово-купол'ний - принцип будівництва храмів.

У середньовічній Європі XI-XII ст. собор в місті представляв собою щось більше, ніж місце для церковної служби. Поряд з ратушею він виступав осередком всього суспільного життя, часто в соборі засідав парламент, крім богослужінь читалися університетські лекції, виконувалися театральні містерії.