Ответ:

Для мене батьки - найближчі та найрідніші люди у світі. Хочу розповісти про мого батька. Звуть його Петро Іванович. Це високий, широкоплечий, спортивний чоловік з короткими темними волоссям. Народився він у селі Майське на Полтавщині і з дитинства був привчений до важкої роботи в полі. Після школи батько вступив до Донецького політехнічного інституту і отримав диплом за спеціальністю «Електричні мережі». Зараз він працює в невеликій фірмі з виробництва неонових рекламних щитів. Робота батькові подобається, він завжди підходить до справи творчо, з вигадкою і вогником. І хоча робота займає майже всі його вільний час, сім'ї тато теж приділяє увагу.

Я пам'ятаю, як в дитинстві він вчив мене кататися на велосипеді. Батько приохотив мене випалювати по дереву і ліпити глиняні сувеніри-скарбнички. У вихідні ми часто ганяємо у дворі м'яч, всією сім'єю їздимо на рибалку. Так, мій батько ще й завзятий грибник. А як він готує! Ми з мамою завжди з нетерпінням чекаємо, коли батько вибере вільну хвилинку і почастує нас своїм фірмовим пловом. Граємо ми з татом і в комп'ютерні ігри. Виграючи, він радіє, як дитина.

Мій батько дуже веселий, любить компанії. Коли до нас приходять гості, він завжди в центрі уваги, жартує, розповідає анекдоти. На весіллі мого двоюрідного брат тато був тамадою. Незважаючи на свій легкий характер, батько буває серйозним і суворим, коли це необхідно. У колективі його поважають, часто просять поради. Друзям він ніколи не відмовить у допомозі, зробить все, що в його силах.

Я дуже люблю свого батька і пишаюся ним.