Ответ:

Сьогодні реактивний рух у більшості людей у першу чергу, звичайно ж, асоціюється з новітніми науковими й технічними розробками. Людина прагнула піднятися в небо до зірок, прагнула літати, але здійснити свою мрію змогла тільки з появою реактивних літаків і ступінчастих космічних кораблів, здатних переміщатися на величезні відстані, розганяючись до надзвукових швидкостей, завдяки встановленим на них сучасним реактивним двигунам. Конструктори й інженери розробляли можливість використання реактивного руху в двигунах досить довго. Насправді цей принцип пересування широко розповсюджений у живій природі. Досить подивитися довкола, можна помітити мешканців морів і суші, серед яких є і рослини, в основі руху яких лежить реактивний принцип.

Реактивний рух в рослинному світі. Представниками фауни також використовуються закони реактивного руху. Більшість рослин, що мають такі властивості, становлять однолітники й малолітники: ехіноцистус шипуватий, землянка черешчата, пікульник двунадрізний, сердечник недотрога.

Реактивний рух у тваринному світіУ головоногих молюсків реактивний рух відбувається за допомогою води, яку вони видихають через сифон, який звичайно звужується до невеликого отвору для одержання максимального тиску, а значить і швидкості. Вода через зябра проходить до видиху, виконуючи подвійну мету — дихальну і руху. Морські зайці, як ще називають брюхоногих молюсків, використовують аналогічний спосіб руху, вони немають складного неврологічного апарата головоногих, тому вони переміщаються більш незграбно.

В прісних водоймах, рятуючись від небезпеки, рухаються, використовуючи принцип реактивного руху, личинки багатьох бабок. Вода виштовхується із заднього кишечника під час стискання, проштовхуючи комаху на 5-10 см вперед.

Самим незвичайним із усіх механізмів пересування може похвалитися звичайна кішка. Марсель Депре висловив припущення, що тіло здатне рухатися й змінювати своє положення навіть за допомогою одних тільки внутрішніх сил, із чого можна було зробити висновок, що закони Ньютона можуть бути помилкові. Доказом його припущенню могла послужити кішка, яка зірвалася з висоти. Під час падіння вниз головою, вона однаково приземлиться на всі лапи, це стало вже свого роду аксіомою. Детально сфотографувавши переміщення кішки, змогли по кадрах розглянути усе, що вона робила в повітрі. Побачили її рух лапою, яка викликала відповідну реакцію тулуба, повертаючись в іншу сторону щодо руху лапки.

Отже реактивний рух у природі та техніці дуже важливий.