Відповідь:

Мої враження від поезій Р. Бернса та П. Шеллі

Нещодавно на уроках зарубіжної літератури ми познайомилися з віршами Р. Бернса та П. Шеллі. Я хочу поділитися враженнями від цих поезій.

Вірші шотландського поета Р. Бернса схожі на народні пісні. У них зображуються прості люди. Вони кохають і страждають, радіють і тужать, простою мовою розповідають про своє життя.

У вірші "Моє серце в верховині" поет зображує любов до рідного краю:

Будь здорова, верховина, любий рідний край.

Честі й слави Батьківщино, вольності розмай!

Сила його почуття така, що де б не був поет, думкою він завжди лине на батьківщину. Всі його мрії про рідні гори. Любій верховині належать його серце і душа.

Хоч іду я на чужину, повернуся знов,

Моє серце в верховині і моя любов.

Р. Бернс любить не тільки чудові краєвиди своєї вітчизни, а й своїх співвітчизників. Вірш "Плач удови-верховинки" зворушливо розповідає про долю простої селянки. Вона була щаслива в рідній верховині з любим чоловіком.

На верховині я жила.

Гай-гай, зелений гай!

Яка щаслива я була,

Там був для мене рай.

Та щастя селянки скінчилося, коли її Дональд поліг у бою "проти ворожих зграй". І ось тепер вдова-верховинка ледве животіє.

Немає грошей і на хліб,

Хоч у труну лягай.

Р. Бернс усе своє життя сам змушений був тяжко працювати. Тому він щиро співчував усім знедоленим.

Прочитавши вірші англійського поета П. Шеллі "Я брат ваш — земле, океане, вітре!..", "Глянь! За містом сонце встало", "Я взяв його, до себе в дім приніс...", я зрозуміла, що цей поет любить природу, відчуває себе її часткою.

У вірші "Глянь! За містом сонце встало..." Шеллі подає чудову картину світанку. Зійшло сонце, і все навкруги "заясніло, засіяло". Враз змінилося місто:

Заблищали,

Мовби із вогню повстали,

Вежі, і шпилі, й собори.

Так може написати лише людина, яка не один раз із любов'ю спостерігала за пробудженням нового дня.

У вірші "Я брат ваш — земле, океане, вітре!.." автор називає милими сестрами, дорогими братами жваву пташину, комашку, мирне звірятко. Поет закликає не кривдити їх. Шеллі вміє бачити красу росистого ранку, духмяного полудня. Він чує дзвінку урочисту тишу ночі, зітхання осені в пожовклім лісі. Поет вважає, що природа й людина єдині, і тому говорить про себе:

Я брат ваш — земле, океане, вітре!

Мені дуже сподобалися вірші Р. Бернса та П. Шеллі.

Пояснення: