Територія сучасної України включає 27 адміністративних одиниць найвищого рівня: Автономну Республіку Крим, 24 області та 2 міста зі спеціальним статусом (міста державного підпорядкування) — Київ і Севастополь.

Середню ланку адміністративно-територіального устрою утворюють адміністративні райони та міста обласного підпорядкування (міста, які не входять до складу адміністративних районів, а підпорядковані безпосередньо обласним, в АР Крим — республіканським органам влади). Усього в Україні нараховують 490 районів, 11 міст республіканського (АР Крим) та 166 обласного підпорядкування.

Міські ради інших, здебільшого менших за розмірами, міст підпорядковані районним органам влади. Селищні й сільські ради, до складу яких може входити одне або кілька поселень, теж підпорядковані районним органам влади, які називають державними адміністраціями.

Території деяких великих міст державного та обласного чи республіканського значення поділяють на міські райони, у яких обирають свої районні органи влади. Вони, у свою чергу, підпорядковані міській раді. Так, у Києві є 10 міських районів, у Запоріжжі — 7, у Львові — 6, у Луганську — 2.

З позицій географічної науки в чинному адміністративно-територіальному устрої України є певні недоліки — неспівмірність розмірів областей, відмінності в кількості адміністративних одиниць нижчого рангу, значна віддаленість деяких обласних центрів від географічного центру області. Так, найбільша за площею область в Україні — Одеська — має територію 33,3 тис. км2, а найменша — Чернівецька — 8,1 тис. км2. Найбільше адміністративних районів у Харківській та Вінницькій областях — по 27.

У центральній частині відповідних адміністративних областей розміщені такі обласні центри, як Київ, Львів, Донецьк, Тернопіль, Хмельницький, Дніпропетровськ, Кіровоград. Дуже близько до межі області розташовані обласні центри Закарпатської, Волинської, Запорізької, Одеської, Херсонської, Миколаївської областей. Це створює певні незручності для жителів віддалених від обласного центру населених пунктів.