Ответ:

Ваді — це сухі долини з крутими схилами в пустелях Північної Африки, Близького Сходу та Аравії. Зароджуються внаслідок ерозійної діяльності тимчасових, зазвичай зливових потоків, і розвиваються в подальшому за рахунок вітрових процесів.

Скреб — зарості низькорослих вічнозелених ксерофітних чагарників у субтропічній і частково тропічній південно-західній і центральній частинах Австралії. Скреби обрамляють з півдня австралійську зону саван і саванових рідколісь.

1526 року португалець Жоржі де Мінезіш відкрив біля екватора північно-західний виступ Нової Гвінеї (півострів Вогелкоп).

В 1545 році іспанець Іньїго Ортіс де Ретес пройшов уздовж усього північного узбережжя Нової Гвінеї (власне, саме він дав їй цю назву), а в 1606 році іспанець Луїс Ваес де Торрес, пливучи від Нових Гебрид до Філіппін, відкрив південний берег Нової Гвінеї. При цьому він пройшов через протоку, пізніше названу його іменем, між Австралією та Новою Гвінеєю, і тим довів, що остання є величезним островом. В Арафурському морі він помітив на південному заході великі острови. Безсумнівно то був північний берег Австралії з прилеглими островами. Але відкриття Торреса було засекречене іспанцями.

Усі інші значні відкриття берегів Австралії в XVII столітті здійснили голландські моряки тому її називали Новою Голландією. На берегах материка, майже безлюдних та переважно пустельних, вони не заснували жодного поселення. В 1606 році Віллем Янсзон пройшов уздовж південного берега Нової Гвінеї, не помітивши західний вхід в Торресову протоку, і відкрив західний берег півострова Кейп-Йорк до 14-го градуса південної широти. Узбережжя Західної Австралії відкрили:

в 1616 році Дерк Хартог — ділянку між 23-м та 27-м градусами південної широти;

в 1619 році Фредерік де Гаутман і Я. Едел — ділянку між 27-м і 33-м градусами південної широти;

в 1622 році команда корабля «Льовін» — південно-західний півострів Австралії між 33-м та 35-м градусами південної широти;

в 1628 році Г. Де Вітт або Пітер Нейтс — ділянку між 20-м і 23-м градусами південної широти.

У 1627 році Нейтс відкрив на півдні Австралії частину узбережжя між 116-м та 133-м градусами східної довготи, що прилягає до Великої Австралійської затоки. Біля Арафурського моря Я. Карстенс простежив в 1623 році північний берег півострова Арнемленд і берег півострова Кейп-Йорк між 14-м і 17-м градусами південної широти. Частину Арафурського моря між ними він назвав затокою Карпентарія. Однак північні береги Австралії були вивчені недостатньо, а східний та південно-східний береги були зовсім невідомі.