1. Вперше була запропонована британським ученим співробітником компанії IBM Едгаром Франком Коддом (E. F. Codd) в 1970 році в статті «A Relational Model of Data for Large Shared Data Banks».

2. Основним об'єктом реляційної бази даних є таблиця.

3. Як і кожна двовимірна таблиця, таблиця реляційної бази даних складається з рядків і стовпців. Для зберігання даних про сутності деякої предметної області може бути використано кілька таблиць, які можуть бути пов'язані між собою.

4. Ключове поле – це стовпець таблиці, що дозволяє встановити зв'язок із записами в іншій таблиці.

   Опис структури кожної таблиці повинен мати:

    унікальне ім'я таблиці;

    склад і послідовність атрибутів;

    унікальне ім'я атрибута всередині таблиці;

    тип даних;

    властивості даних;

    властивості ключів.

5. Первинний ключ використовується для зв'язування таблиці з зовнішніми ключами в інших таблицях. Зовнішній (вторинний) ключ — це одне або кілька полів (стовпців) у таблиці, що містять посилання на поле або поля первинного ключа в іншій таблиці. Зовнішній ключ визначає спосіб об'єднання таблиць.

6. Між таблицями можуть бути встановлені зв'язки таких типів: один-до-одного, один-до- багатьох або багато-до-багатьох. Зв'язок один-до-одного виявляє себе, коли одному значенню поля однієї таблиці відповідає єдине значення поля другої таблиці та, навпаки, одному значенню поля другої таблиці — єдине значення поля першої.

7. Зв’язок "один-до-одного"

У зв’язку ''один-до-одного'' кожному запису в першій таблиці може відповідати лише один запис у другій таблиці, а кожному запису у другій таблиці може відповідати лише один запис у першій таблиці. Цей зв’язок не дуже поширений, оскільки зазвичай відомості, пов’язані між собою в такий спосіб, зберігаються в одній таблиці. Зв’язок ''один-до-одного'' можна використовувати для розділення таблиці з великою кількістю полів, для відокремлення частини таблиці з міркувань безпеки або для зберігання даних, які застосовуються лише до підмножини головної таблиці. У разі визначення такого зв’язку в обох таблицях мають бути спільні поля.

8.  Зв’язок "один-до-багатьох"

Давайте скористаємося базою даних відстеження замовлень, до якої входять таблиця ''Клієнти'' й таблиця ''Замовлення''. Клієнт може розмістити будь-яку кількість замовлень. Таким чином, для будь-якого клієнта, представленого в таблиці ''Клієнти'', у таблиці ''Замовлення'' може міститися багато замовлень. Взаємозв’язок між таблицями ''Клієнти'' та ''Замовлення'' – це зв’язок ''один-до-багатьох''.

Щоб представити зв’язок ''один-до-багатьох'' у структурі власної бази даних, візьміть первинний ключ на стороні зв’язку ''один'' і вставте його як додаткове поле або поля в таблицю на стороні зв’язку ''багато''. У цьому разі, наприклад, нове поле – поле ідентифікатора з таблиці ''Клієнти'' – потрібно додати до таблиці ''Замовлення'' та назвати його ''Код користувача''. Потім програма Access зможе використати номер із поля ''Код користувача'' в таблиці ''Замовлення'' для пошуку користувачів, які відповідають певним замовленням.

10. Відкриття вікна "Зв’язки"

           1)Виберіть Файл, а потім – Відкрити.

           2)Виберіть і відкрийте базу даних.

          3)На вкладці Знаряддя бази даних у групі Зв’язки натисніть          кнопку Зв’язки.

Якщо база даних містить зв’язки, відображається вікно «Зв’язки». Якщо база даних не містить жодних зв’язків, і вікно «Зв’язки» відкривається вперше, відображається діалогове вікно Відображення таблиці. Натисніть кнопку Закрити, щоб закрити діалогове вікно.

          4)На вкладці Конструктор у групі Зв’язки натисніть кнопку Усі зв’язки.