У світі мало є речей більш цікавих, ніж лицарські замки Середньовіччя: ці величні фортеці дихають свідоцтвами далеких епох з грандіозними битвами, вони бачили і найдосконаліше благородство, і саме підле зрадництво. І не тільки історики та знавці військової справи намагаються розгадати секрети старовинних фортифікацій. Лицарський замок цікавий всім - письменнику і обивателю, запеклому туристу і простий домогосподарці. Це, так скажемо, масовий художній образ.Уявіть собі гірський схил, на якому зведений лицарський замок.Такі споруди завжди будувалися на висоті, і якщо не було природного відповідного ландшафту, робили насипний пагорб.

Лицарський замок у Середньовіччя - це не тільки лицарі і феодали. Близько і навколо замку завжди були невеликі поселення, де влаштувалися всілякі ремісники і, звичайно, воїни, що охороняють периметр.

Ті, що йдуть по дорозі завжди звернені правим боком до фортеці, тим, який не може бути прикритий щитом. Рослинності високою ні - не сховатися. Перша перешкода - рів. Він може бути навколо замку або поперек між стіною замку і плато, навіть серповидним, якщо дозволяє місцевість.

Розділові рови бувають навіть у межах замку: якщо раптом ворогові вдалося прорватися, пересування буде сильно утруднено. Якщо породи грунту скельні - рів і не потрібен, підкоп під стіну неможливий. Земляний вал прямо переді ровом часто був з частоколом.

Міст до зовнішньої стіни зроблений так, що оборона лицарського замку в Середньовіччі могла тривати роками. Він підйомний. Або весь, або крайній його відрізок. У піднятому положенні - вертикально - це додатковий захист для воріт. Якщо піднімалася частина моста, інша автоматично опускалася в рів, де облаштовувалася "вовча яма" - сюрприз для самих квапливих нападників. Лицарський замок у Середньовіччя ні гостинний для всіх підряд.