Колгоспна система - це форма закріпачення селянства, тому що колгоспникам не видавали паспортів і тим самим фактич­но прикріпили селян до землі, зробили їх державними крі­паками, залишилася середньовічна експлуатація.

Колгоспи були зручною формою викачування з села ресурсів до державного бюджету. Від самого початку сталінське керівництво розглядало колективізацію як засіб прискорення індустріалізації (тобто за рахунок пограбування села) і разом з тим вирішення хлібної проблеми, ліквідації заможного селянства – головного ворога радянської влади.  

Створивши колгоспи, держава установила над ними всеосяяший контроль. Першою ж заповіддю були поставки державі. Розподіляти на трудодні після поставок, як правило, було нічого, бо розміри цих поставок заздалегідь не визначалися. За вироблену продукцію колгоспи одержували від держави суто символічну плату. Колгоспники покладалися в основному на свою присадибну ділянку. Вони перетворювалися на людей «нижчого гатунку», головне суспільне призначення яких - забезпечення індустріалізації дешевим хлібом. Примусити їх погодитися з такою роллю можна було лише позаекономічними методами. І, справді, сталінське керівництво, ввівши у 1932 р. паспортну систему в місті, фактично прикріпило селян до землі, зробило їх державними кріпаками, об'єктом середньовічної експлуатації.