Поділ України на Лівобережну та Правобережну, боротьба старшинських угруповань за владу, суперництво промосковської і прополь - ської партій (а згодом і протурецької), продовження війни з Польщею призвели до великих спустошень і розрухи, тому цей період в історії України (1663-1687 рр..) називається Руїною.

В. Брюховецький, намагаючись зміцнити свої позиції, посилив залежність України від Москви, підписавши Московські статті 1665 р. За цими статтями гетьмана обирали за вказівкою царя, кількість гарнізонів московських військ в Україні значно збільшувалася, царські воєводи могли збирати податі на свою користь. Частина старшини отримала московське дворянство. Новим гетьманом Лівобережної України став Дем'ян Многогрішний (1668-1672 pp.). За Глухівськими статтями 1669. кількість застава в містах України зменшувалася, збір податків перекладалося на козацьку старшину. Резиденцією гетьмана стало м. Батурин. Але швидко діяльність нового гетьмана, який дбав насамперед про власне збагачення і збагачення своєї сім'ї, викликало невдоволення старшини, якій вдалося дискредитувати його. Многогрішного скинули з гетьманства і заслали в Сибір. Гетьманом обрали Івана Самойловича (1672-1687 pp.).

У 1686 р. Москва підписала з Польщею «Вічний мир», який зберіг поділ України на дві частини. Москва приєдналася до антитурецької «Священної ліги». У зв'язку з цим в 1687. був організований перший Кримський похід московських і українських військ, який закінчився невдачею. Вина за його провал була покладена на гетьмана Самойловича, якого зняли з посади і заслали в Сибір.