європейська криза 1939 року і викликані ним дипломатичні ініціативи: англо-французькі гарантії країнам Східної Європи, переговори між СРСР, Великобританією і Францією, радянсько-німецький пакт про ненапад. Гарантії з'явилися у відповідь реакцією урядів Чемберлена і Даладьє на ліквідацію Чехословаччини Німеччиною і пішли викликають акції Гітлера по відношенню до Польщі і Румунії. Як свідчать архівні документи, вони не мали реального змісту і призначалися для того, щоб стримати Гітлера і заспокоїти громадськість. Незабаром пішли англо-франко-радянські переговори, які за певних умов могли привести до створення великого антинімецьких союзу, але в силу цілого ряду обставин переговори завершилися безрезультатно. Однією з причин невдачі переговорів було небажання Великобританії і Франції йти на тісне військово-політичне співробітництво з СРСР і прагнення домовитися з Німеччиною за рахунок Польщі, використовуючи для цього політику умиротворення. Автор на основі архівних документів аналізує дипломатичну боротьбу навесні і влітку 1939 р і намагається дати відповідь на питання, чому не вдалося створити антинімецький союз за участю в ньому великих держав. Його освіта дозволила б зупинити агресора нацистську Німеччину і не допустити глобальної катастрофи. Однією з найбільш дискусійних проблем передісторії війни є радянсько-німецький пакт про ненапад. Аналіз документів та новітні публікації дозволяють автору зробити висновок, що ініціатива укладення пакту, як і секретного додаткового протоколу до нього, виходила від німецької сторони. Що стосується СРСР, то Сталін вагався і аж до середини серпня 1939 р не приймав остаточного рішення. Інший висновок, який робить автор на основі аналізу альтернатив 1939 р пакт Молотова-Ріббентропа не вплинув вирішальним чином на рішення Гітлера напасти на Польщу і розв'язати Другу світову війну.