Александр Македонський здобув славу «Великого» завдяки поєднанню, на перший погляд, не поєднаних рис характеру. Він був амбітним, вольовим, хоробрим, мудрим, але й жорстоким та підозрілим.  Александр Македонський був впливовим лідером, оскільки вмів надихати людей своїм баченням та ідеями, зокрема щодо об’єднання Європи та Азії під гаслом «Братство Людини». Оскільки Олександр «бачив» майбутнє, братство об’єднало б різні культури в єдину співпрацюючу одиницю, керовану поширеним еллінізмом та здатною виробляти синергію через торгівлю, закони, включення та політичний союз. Александр створив навколо себе сильну лідерську команду. Він уважно слухав своїх радників. Але остаточне рішення приймав сам. Армія його поважала, так як він був не тільки гарним полководцем, але й розмовляв з воїнами на однім мові та вважав їх собі рівними. Використання культурних символів, що викликають сильні емоції, в поєднанні з його талантом надавати приклад, сприяло сильній груповій ідентифікації серед його військ та мотивувало воїнів до виняткових зусиль. Проте, багато істориків бачать Александра Великого в іншому світлі. Хоча він був і розумним, і талановитим, він також мав більш темну сторону. Він володів лютою вдачею і час від часу свавільно вбивав близьких порадників і навіть друзів. Крім того, до кінця своїх численних кампаній він безглуздо вбивав тисячі людей.

Правління Александра поклало початок новій ері, відомій як елліністична епоха, через потужний вплив, який грецька культура мала на інших людей. Без амбіцій Александра грецькі ідеї та культура цілком могли б залишатися обмеженими Грецією. Тому, його найвагомішим внеском для світу є поширення багатої грецької культури.