Мене звати Гай і я римський легіонер. Я прокидаюся рано в кімнаті, яку я ділю з іншими воїнами загону. Частина довгого казармового блоку - достатньо велика для їх наших двоярусних ліжок. У блоці є інша кімната, призначена для зберігання військового обладнання.

Одягнувшись у туніку, пояс і босоніжки, я спускаюсь до кімнати в кінці казармового блоку. Тут палає вогонь у вогнищі, виганяючи частину нещасного холоду нової території. Мої брати варять каші і я приєднуюсь до них. Більшість наших страв виглядають так - борошно, яке ми використовуємо для приготування каші або хліба, з кількома квасолинами або овочами. Ввечері і трохи м’яса, якщо день вдалий.  

На той час, коли всі піднялися, я закінчив їсти і почав надягати свою броню. Тоді я вирушаю до парадного майданчика для ранкового збору. Троє чоловіків пропали безвісти, що непогано, враховуючи хворобу, яка настає при цій жахливій погоді. Після того, як нас підрахували та оглянули, кожен отримує свої щоденні завдання.

Поки деяких солдатів відправляють у патруль та вирішують юридичний спір у сусідньому місті, я та мій загін виводять на поле для навчання поза табором. Тільки післяобіднього дня ми здійснюємо маршові тренування, практикуємо стрибки та ведемо боротьбу з тупою зброєю.  

Сьогодні ввечері буде рідкісна подія - щорічна церемонія вшанування пам’яті божественного Юлія Цезаря. Практично всі в таборі збираються наприкінці дня. Сотні чоловіків у блискучих обладунках, зброї біля них та щитів у руці, що стоять прямо та гордо.

Через півгодини ми будемо смажити бика над відкритим вогнем, смачний запах наповнює табір. Я нетерпляче чекаю на вечерю зі своїми товаришами. Це був довгий важкий день роботи. Я заслужив трохи поспати і почати завтра мій наступний день.