Відповідь:В Україні ж на кінець жовтня 1917-го також був такий орган, якій правда ніхто напряму не обирав — але представництво населення та територій в нього було. Центральна Рада узяла на себе політичну відповідальність ще у березні, але виконавча влада на місцях по факту все ж таки була або у комітетів Тимчасового уряду, або у тих самих Рад різного політичного складу. Але — співіснували, причому на рівні Петроград-Київ порозуміння між Керенським та Грушевським більш-менш встановилося теж. В розпал “Липневої кризи” саме Центральна Рада згодилася чекати скликання Установчих зборів задля вирішення “українського питання”. І от дочекалися.Отже, що ж записали в Універсалі? Головне: українські землі проголошуються Українською Народною Республікою, яка є частиною Росії на федеративних принципах, але на території УНР вся влада належить саме Центральній Раді та її виконавчому Генеральному Секретаріатові. І ця теза потребує окремого коментарю. Справа в тому, що керманичі українського «передпарламенту» і випередили хід історії, і загальмували його одночасно. Випередили тим, що вважали можливим організацію відносин з Росією на федеративних принципах. Найкумедніше в цьому факті те, що в самій Росії, на яку посилалися у тексті, форма державного устрою обрана ще не була. Тимчасовці проголосили нібито республіку ще у вересні, але що то за республіка — не було відомо нікому. А от більшовики із своєю “диктатурою пролетаріату” взагалі до федерації чи унітарної держави ще не дійшли. Тобто: варіант співіснування українська сторона запропонувала. А от далі...

Не є таємницею, що такого явища як, власне, українські більшовики, організаційно не існувало. Тобто, були українські соціал-демократи (УСДРП), есери (УПСР), були націоналісти (УНП), а от партії українських більшовиків не було, створена потім КП(б)У — то вже зовсім інша структура та для інших цілей. А от на 1917 рік достатньо неструктуровані більшовицькі елементи в Україні так і не отримали якоїсь політичної формалізації. А тому на них особливо й не звертали уваги.

Пояснення: