Переселенческа политика царизма в Російській імперії включала в себе ряд основних етапів і заходів:

1. Колонізація Сибіру: З кінця XVI століття і до XVIII століття царська влада організувала активну колонізацію Сибіру. Поширення меж Російської імперії на схід спричинило масові переселення селян і козаків на нові землі.

2. Політика "відпущення на волю" (вільного переселення): У XVIII столітті Російська імперія ввела політику "відпущення на волю," яка дозволяла селянам вільно обирати місце проживання. Ця політика сприяла переселенню селян на заході Росії.

3. Політика "нових земель" та Кримська війна: У XIX столітті Російська імперія активно розширювала свої кордони за рахунок анексії Криму та різних територій Кавказу та Казахстану. Це спричинило масові переселення населення на нові території.

4. Реформи та стимулюючі заходи: У другій половині XIX століття влада впроваджувала реформи, що стимулювали переселення населення на недооброблювані землі, такі як відмінна система, яка надавала право на земельну власність за відсутності землі, а також програми субсидій та пільг для переселенців.

5. Примусове переселення: В деяких випадках царська влада вживала примусові заходи для переселення, такі як депортація населення з певних регіонів або звільнення земель для промислових потреб.

Загалом, переселенческа політика царизма включала в себе різні етапи та методи, які сприяли колонізації нових територій і розширенню кордонів Російської імперії.