Ответ:

Ранньомодерна доба в історії української культури відзначилась активним розвитком міст і зокрема світського будівництва — житлових кам’яниць в містах та резиденційної архітектури, яка зберегла оборонний характер, успадкований від фортифікаційних споруд пізньосередньовічного періоду. Разом з тим в оборонній архітектурі зламу ХVI —XVII ст. відбулись зміни структурно-типологічного рівня. Саме тоді у нових оборонних ансамблях починають практикувати сучасну бастіонну систему, яка поступово витісняє фортифікаційні укріплення середньовічного типу. Фортеці і замки поступаються палацовим спорудам, естетична складова яких така ж важлива як і оборонна функція. Дуже часто нові фортеці та укріплені палаци інкорпоровані в композиційно-планувальну структуру міст, переважного нового ренесансного типу, як наприклад, Жовква і Язлівець. Загалом беручи, мурована кам’яна архітектура нового типу розвинулась на землях Правобережної України, тоді як для Лівобережжя і Наддніпрянщини характерні більш традиційні дерев’яно-земельні фортеці. У наступному короткому оглядовому матеріалі, пропонуємо ознайомитися з особливостями становлення і розвитку новітніх форм оборонного будівництва в Україні ХVI — початку XVII ст.

У другій половині ХVI — першій половині XVII ст. в Україні, як і в сусідніх країнах, створення укріплень відбувалося переважно у двох напрямках: перший полягав в удосконаленні давніших споруд, передусім зміцнювали старі середньовічні замки, добудовуючи багатоповерхові башти і стіни, пристосовані для нових методів артилерійського бою, або й споруджували в старих комплексах нові фортеці аналогічного типу; другий напрям передбачав побудову нових оборонних ансамблів, ґрунтованих на використанні сучасної бастіонної системи. Між цими методами існує радикальна відмінність: стара середньовічна традиція базувалась переважно на використанні оборонних властивостей ландшафту, бастіонна ж система заснована на теоретичних розрахунках, викладених в трактатах.

Характерним зразком адаптації нових принципів оборонного будівництва зламу ХVI — XVII ст. стала перебудова замку в Язлівці. Як і більшість давніх подільських замків, розташованих на територіях давньоруських поселень, споруди язлівецького комплексу, частково використовують оборонні властивості ландшафту — вони стоять на мисі, звернені в бік відкритого поля.