Гетьман Павло Скоропадський був одним із найвідоміших українських політичних діячів початку 20 століття. Він народився 15 травня 1873 року в аристократичній родині на Чернігівщині. Скоропадський мав військову кар'єру в Російській імперії, де досяг звання генерал-лейтенанта.

У 1918 році, в умовах політичної нестабільності та після відставки Центральної Ради, Павло Скоропадський був обраний гетьманом Української Держави під час державного перевороту 29 квітня 1918 року. Його правління характеризувалося прагненням до стабілізації економіки, розвитку армії та встановлення дипломатичних зв'язків з іншими країнами. Важливими досягненнями гетьмана стали відновлення земельної власності, підтримка української культури та науки.

Однак, правління Скоропадського було короткочасним. Його влада завершилася в грудні 1918 року після повстання Директорії, яке призвело до відновлення Української Народної Республіки. Після цього Павло Скоропадський був змушений емігрувати, проживаючи в Німеччині до своєї смерті в 1945 році.

Скоропадський залишив значний слід в історії України, будучи символом спроби побудувати незалежну українську державу в буремні часи початку 20 століття.