У великому і неосяжному світі існує багато цінностей. Одні люди над усе в житті ставлять гроші, збагачення, матеріальний достаток, інші ж — духовність і моральні надбання. Можна віддавати себе повністю обраній справі, вчитися, читати різноманітну літературу, але поряд із цим не втрачати марно час. Треба вміти цінувати його. 
Дуже часто ми сумуємо, загубивши якусь річ (навіть олівець), впадаємо у розпач, втративши коштовності, але зовсім не шкодуємо, коли гаємо час. Мені здається, що його втрата рівноцінна смерті людини. Ніщо не може її зупинити. Якщо ж ми сильно вболіваємо за померлим, то, витрачаючи час на пусті справи, чого не шкодуємо за ним? Я.Дмитренко застерігає нас: "Мандрівник вічний — невблаганний час — іде вперед, його не зупинити". Все на цій землі перестає існувати, але не він — швидкоплинний і незліченний. 
Українські письменники, поети своїм життям доводять нам, що не можна витрачати час на пусті, непотрібні справи. Сосюра закликає і себе, і нас: 


Працювать! Працювать безумовно! 
Кожній хвилі нема вороття! 
Ні! Я зовсім іще не заповнив 
Золотої анкети життя. 


Це свідчить, що люди повинні берегти кожну секунду, бо "велике щастя — жить", але, на жаль, воно може перерватися, а треба встигнути все зробити. 
Слова І.Франка: "Працювать, працювать, працювати! В праці сконать!" — свідчать про його активну життєву позицію, надзвичайну діяльність, яка билася в кожній клітині єства письменника, який вмів цінувати час. 
Іноді зустрічаєш стареньких людей, які молоді духом і за своє життя встигли зробити так багато, що їм є про що розповісти, а слухати їх дуже приємно. Вони завжди прохають нас берегти свій час, не витрачати його марно і нагадують: "На годину спізнешся — за рік не доженеш".