Як і будь-яка народна пісня, обрядова не має авторів. Зазвичай ці пісні мають язичницькі коріння, що ростуть з часів Київської Русі. Стародавні слов'яни вірили, що все в цьому світі має душу, а світ населений духами і різними міфічними створіннями. Обрядова пісня була покликана вплинути на духів - задобрити їх, щоб урожай «не побили», або навіть щоб допомогли в якихось починаннях або повсякденних справах. Ці пісні тісно прив'язані не тільки до побуту, а й до календаря. 
Залежно від пори року люди виконували так звані «маївкі», «веснянки» і «гаївки» (весняний цикл), на Івана Купала виконувалися «купальські» пісні, на Трійцю і «Зелені свята» - «русальні пісні». З кінця літа і до середини осені над полями літали жниварські пісні - у них люди дякували землю за багатий урожай, вихваляли працю хліборобів, раділи закінченню жнив. А взимку, під час сонцестояння, народ водив хороводи навколо багать і співав так звані «сонцесяйні пісні», в яких чулась радість новому року, що прийшов до людей. 

З часом християнство витіснило язичество в чистому його вигляді - так з'явилося православ'я. Колишні обрядові пісні змінювалися, доповнювалися, рідко коли залишаючись в колишньому вигляді - старі божества отримували імена нових Святих, але казкові створення нікуди не поділися. В українській пісні все ще живуть лісовики, русалки, мавки, домові та інші створення лісів, річок, озер, хат і жнив. З приходом християнства новий рік став відзначатися в ніч на 1 січня (14 за старим стилем). З'явилися щедрівки, а на Різдво (7 січня) люди стали співати колядки. Крім того, деякі обряди носили «міжсезонний» характер. Наприклад, т.зв. «царинні пісні» («царина» - це край села, поле за селом). Обряди виконувалися як навесні, так і влітку – як оберіг від сил природи, нечисті, хвороб і горя полів, водойм, пасік, будинків і навіть цілих сіл. Такі обряди зазвичай виконувалися рано вранці. Не менш популярні і пісні на Масляну, яку ще звуть «Масниця», «Сирна неділя», «Колодій» і т.д. Масляна тривала сім днів, і кожен день був міні-святом - зі своїми піснями, обрядами і стравами. Закінчувалася Масниця православним святом Прощена неділя. 

 
Українські обрядові пісні умовно діляться на пісні зимового, весняного та літнього циклів. Зимові пісні найчастіше зав'язані на побажанні щастя і здоров'я в новому році, славлять працю хліборобів і слабо змінися, хоч і перенеслися в часі на кілька місяців раніше. Весняний цикл починається в березні і триває до кінця весняних польових робіт. У цикл включені веснянки та забави у хороводах. До них умовно відносять і русальні пісні (їх час кінець весни - початок літа), в яких оспівувалась краса природи на тлі побуту і звичаїв людей. Українські веснянки мають і інші назви: гагілки, лаголайки, магілки, ягілки, риндзівки, галанівки і т.д. У них слов'яни співали про красоти цієї пори року і «на словах» готувалися до весняних польових робіт. Крім того, предки українців вірили: пісня допомагає природі прокинутися і засяяти новим життям. Літній цикл починається зі свята Івана Купала, та пісні на це свято практично не змінилися за сотні років! Сюжет цих святкових пісень найчастіше про любов, або гумористичний, сатиричний: дівчата висміюють у пісні хлопців, а хлопці - дівчат. Купальскі пісні виконуються в ніч з 6 на 7 липня.