Слово притча в Євангелії зустрічається у двох видах грецьких слів: “параболі” і “парімії”. Парабола зазвичай перекладається як “порівняння”, “подоба”, і саме це слово зазвичай зустрічається в Євангелії від Іоана. Парабола – це найчастіше розповідь, що має перекривання сенс і виражає вищі духовні істини в образах, взятих з повсякденного побуту. Парімія в дослівному перекладі означає “короткий вислів, що виражає правило життя” (парімії зустрічаються в Притчах Соломона). Практично всі притчі Ісуса Христа – це алегоричне повчання, образи і приклади, запозичені з повсякденного життя і навколишньої природи. Сьогодні ми дізнаємося чого навчають євангельські притчі і чим вони можуть допомогти людям, котрі читають їх.

Притча – не спрощене уявлення Царства Небесного, а лише образ реальності, що не відображається у визначенні.

Іоан Златоуст пояснює: “Господь говорив притчами для того, щоб зробити своє слово більш виразним, глибше відобразити його в пам’яті слухачів і самі справи представити очам”.

Незважаючи на те, що образи в притчах були всім знайомі розтлумачити їх було не простою справою. Цьому служить доказом запитання Ісуса “Чи зрозуміли ви?”, яке він задав після пояснення притчі учням. Тільки після зішестя Святого Духа апостоли стали ясно розуміти те, про що говорив Ісус у притчах. Про труднощі сприйняття духовних істин пророкував ще Ісая – якщо показати морально зіпсованим і духовно-огрубілим людям істину такою, яка вона є, не втілюючи її у що-небудь їм зрозуміле, то вони і, дивлячись, не побачать її і, чуючи, не почують. Тільки зодягнена в гарний покрив, поєднана з уявленням добре знайомих предметів вона, істина, стає доступною до сприйняття і розуміння.

Євангельські притчі вчать нас розуміти закони Божі. Вчать нас дотримуватися всіх заповідей. Тому було б непогано нашому поколінню зайнятися їх читанням. Так само через ці притчі ми можемо пізнати і самого Бога. Ми дізнаємося, що Він вимагає повного підпорядкування і довіри до себе і ніколи не бажає людям зла, допомагаючи їм і оберігаючи їх, хоча і робить це трішки по-своєму. Ми дізнаємося, що допомагає він всім, навіть тим, хто не вірує в нього. Направляє на шлях істинний.

Православному християнину, навіть духовно нерозвиненому, доступне все багатство думки святих церковних отців, але як і колись – не багато хто йде “вузьким шляхом” в пошуку істини і життя.