ОДУД
Одуд (Upupa epops) поширений в Євразії, крім північних районів, а також у Північній Америці. Це — строкатий, жовто-біло-вохристого забарвлення птах з великим рудуватим чубчиком на голові, який може розпускатися, наче віяло, і складатися, з довгим серпоподібним дзьобом.
Навесні повертається до нас на початку квітня. Зустрічається майже по всій території країни. Гніздо мостить у купах каміння, щілинах скель і урвищ, дуплах дерев та пеньках. Людини одуд не уникає і охоче оселяється також у щілинах будівель або околицях населених пунктів, садках, штучних гніздах.
За деякими даними, одуди паруються на все життя. Чотири — шість блакитних або зеленуватих яєць самка насиджує 16 днів. У цей час самець її годує, а іноді замінює на гнізді
Пташенята вилуплюються неодночасно і знаходяться в гнізді три тижні.
Цікаво, що цей дуже красивий птах надто неохайний. Гніздо його брудне, має різкий неприємний запах. У нього довгий час не оселяється жоден інший птах.
Живиться одуд переважно різними комахами — жуками, клопами, сарановими, серед яких є дуже багато шкідливих видів. Шукає він корм на городах та в садках. Своїм кривим дзьобом одуд, ніби шилом, виколупує із землі комах та їх личинок, а також ловить метеликів, жуків і навіть мух.
Часто можна бачити, як він ходить або ж перебігає на невелику відстань. Буває, що зляканий птах лягає, розпластавшися на землі, з піднятим догори дзьобом, притаюючися, маскується.
Хоч одуд тримається здебільшого відкритої місцевості, усе ж він віддає перевагу якимось ріденьким деревним або чагарниковим насадженням. Сидячи десь невисоко на дереві, птах нагадує про себе голосною, хоч і нескладною піснею — «тут-тут!», «худо тут!».
За давньою народною традицією, люди оберігали одуда. Він дуже корисний, тому що знищує багато шкідливих комах, до того ж цей чудовий декоративний і своєрідний співочий птах є прикрасою природних ландшафтів (Ф. Гальченко, 275 сл.).