Це гротескна замальовка буржуазного суспільства, що переростає в трагічні вірші про крах особистості у вирі байдужого міста. Перед нами розгортається картина міського ранку в усій своїй буденній непривабливості: На вулиці «коричневі хвилі туману» набігають на ліричного героя «круговоротом облич». Нічого піднесеного немає і не може бути в цій урбаністичній круговерті, що може лише обляпати перехожого багнюкою. Головний мотив вірша — згубна влада сучасного міста над людиною. Місто як руйнівник усього живого, духовного, світлого зображується за допомогою навмисно знижених образів: кухонь підвальних, смутних покоївок, коричневих хвиль туману, низки дахів. Буденність знищує почуття і надії людини, залишаючи їй нудне  повторення: приготування їжі, ходіння на роботу — “круговорот облич”.