добрий молодець, славний город, старий дуб, чисте поле, ворон чорний, сонце красне, місяць ясний, буйна голова, стріла калена, тятива шовкова, ліси темні, добрий кінь, Русь свя­та, мурзи погані Епічна речитативна пісня княжих часів — билина, втративши музичний су­провід, залишила в собі, проте, ознаки того, що колись виконувалася під музику. Вона й досі звучить, як пісня, завдяки використанню типових для фольклору ху­дожніх засобів. Яких саме? Зазвичай у билинах рядки віршів завжди мають однакову кількість наголосів, хоча кількість складів у них може бути різна. Перший наголос найчастіше падає на третій склад від початку, а останній — на третій від кінця. Наголоси в середині рядків вільні. Таким чином автори билин наближали билинний вірш до ритмізо­ваної прози. Щоб зберегти ритмомелодику билини, часто під час виконання роз­тягувалися слова, переміщувалися наголоси. Повтори надають баладі плавного, урочистого, повільного звучання: Під город, під Чернігів під’їжджав. Під городом, під Черніговом, Не ворон чорний небо укриває Не туман налягає, Стоїть сила-силенная… Сталі епітети — «ворон чорний», «сонце красне», «місяць ясний», «Русь свя­та», «мурзи погані» — налаштовують слухача на певне сприйняття героя, події, створюють настрій. Велику роль у створенні образа головного героя відіграють епітети: Ілля Муромець — «добрий молодець», його називають «старим (отже, до­свідченим) козаком», князь звертається до Іллі: «Добрий молодче». Для створення образу билинного богатиря використовується гіпербола. На­приклад, Ілля Одною рукою коня тримає, Другою рукою дуба рве. Дуби рве самі коренистії Та мости мостить, Шлях укладає та все прямоїжджий. Уповільнює оповідь, робить її урочистою використання звертань: Невже ж ти, коню мій богатирський, По темних лісах зо мною не їжджав… Особливого звучання билині надають зачин і кінцівка: Гей, у славному та у городі у Муромлі, Та у тому селі та Карачарові Гей, то не старий дуб к землі нагинається, Ой то добрий молодець Ілля Муромець Батьку-матері уклоняється… Тут-то славному козаку Іллі Муромцю Славу співаютя По всім землям, По всім ордам, Однині і довіка, А вам на многі літа! Названі ознаки билини свідчать про своєрідність цього давнього епічного жан­ру, який існує декілька століть. Сам час його відшліфовував, визначав традиційні художні засоби, зробив його незабутнім. Читаючи билину, можна в уяві порину­ти в минуле, торкнутися джерел нашої літератури, почути голоси наших предків.