В думах переважно зображували події героїчного характеру, підносили ідею патріотизму, необхідності обороняти рідну землю. Отже, у думах оспівували різні подвиги, народно-визвольну боротьбу козаків проти чужоземних нападників, проти сваволі панів. Героями дум найчастіше виступали люди з народу, які захищають незалежність рідної країни. Серед них варто назвати Самійла Кішку, Івана Богуславця, козака Голоту та інших, слава про яких ніколи «не вмре, не поляже». Усі ці персонажі є виразниками волі народу, втіленням його мудрості й сили.

Отже, думою називають народну ліро-епічну пісню, у якій оспівано історичні або соціально-побутові події, яка має специфічну будову й виконується речитативом (читання співучим голосом під музичний супровід кобзи або бандури). Виникли думи в ХV —XVI ст.

До характерних особливостей історичних народних дум належать такі:

1.зображення важливих суспільних подій, видатних історичних осіб;

2.певне‌ дотримання правдивості життєвих фактів;

3.докладність поетичної розповіді;висока поетичність мови;

4.невелика кількість основних дійових осіб (дві або три);

5.своєрідність‌ побудови (зачин,основна частина, повтори,кінцівка);

6.віршована‌ форма(нерівноскладовість рядків,довільна специфіка римування, монорими);

7.виконання‌ речитативом під акомпанемент кобзи, бандури, ліри;

8.усне‌ поширення й зберігання;

9.варіантність тексту;

10.великий‌ обсяг (як для фольклорних творів). Українські думи відтворювали:

11.страждання невільників у турецькій неволі («Невільницький плач», «Маруся Богуславка», «Про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі»);

12.боротьбу‌ українського народу за визволення з‑під гніту експлуататорів у XVII ст. («Іван Богун»…);

13.діяльність історичних героїв, які стали на чолі визвольної боротьби— Богдана Хмельницького і його сподвижників — Максима Кривоноса, Івана Богуна, Нечая Морозенка;

класові‌ суперечності між козацькою старшиною та простим рядовим козацтвом, виступи проти «своїх» панів («Дума про козака Ганжу Андибера»);

проблеми‌ моралі, людських взаємин («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»…).

Дуже тісно народна дума пов'язана з жанром народної історичної пісні. Однак існують і певні відмінності. Наприклад, пісню співають, а думу виконують речитативом — повільним проказуванням, наближеним до співу. Дума, на відміну від пісні, має нерівноскладові рядки та здебільшого характеризується дієслівним римуванням. Думи не мають строфічної будови. Для надання думам образності вживають народнопоетичні засоби: постійні епітети, заперечні по-рівняння, персоніфікації, поетичні паралелізми, тавтологію, повтори, риторичні запитання, символи тощо.