У 1800 році в Москві було здійснено перше видання «Слова...» під назвою «Героическая песнь о походе на половцев удельного князя Новгорода-Северского Игоря Святославича, иисанная старинньїм русским язьїком в исходе XII столетия с переложением на унотребляемое ньше наречие».

Або

«Слово» прийнято вважати героїчною поемою, на думку деяких літературознавців, — це літописна повість.

Автор визначає свій твір як зразок ораторської прози. Неодноразово називає його «повістю» або «трудною повістю», тобто військовим твором, причому повість означає «оповідь», «розповідь», «повітування». У творі наявні елементи двох жанрів: прози і поезії. Є припущення, що виконувалося «Слово», як і думи, у супроводі музичного інструменту.

Одні вчені вважають, що весь текст твору написано ритмічною мовою: рядки різноскладові, а ритм підтримується інтонацією — прискоренням або уповільненням мови, завдяки чому дається внутрішня оцінка кожного епізоду; рядки об'єднано в завершені смислові періоди, які є композиційними ланками твору (у кожному періоді 5 або 9 рядків), логічний наголос падає, як і в думах, на кінець рядка. Інші вчені стверджують, що ритмічність мови у творі спостерігається лише в тих місцях, де оповідь особливо піднесена, схвильована.