національний музей
тараса шевченкаукр рус eng
Пошук по сайту
відвідувачаммузейтарас шевченкомузей - дітям!музей без бар'єрів

Національний музей Тараса Шевченка


Філія - будинок-музей Т.Г. Шевченка


Меморіальний будинок-музей


Віртуальний
музей
Розділи

Незабаром
у музеї



Віртуальний
архів


Партнери
















У в’язниці. Із серії «Притча про блудного сина»
Автор

Шевченко Тарас Григорович

Назва

«У в’язниці». Із серії «Притча про блудного сина»

Рік виконання

між листопадом 1856 – 10 травнем 1857

Місце виконання

Новопетровське укріплення (нині місто Форт-Шевче́нко Мангистауської області Казахстану, на півострові Мангишлак (мис Тюбкараган)).

Техніка, стиль, епоха

Папір, бістр, туш

Історія створення

У листі до Б.Залеського від 8 листопада 1856 року Шевченко писав: «Недавно мне пришла мысль представить в лицах евангельскую притчу о блудном сыне, в нравах и обычаях современного русского сословия». Задум створення «Притчі…» художник записав і в «Щоденнику»: «… я думаю со временем выпустить в свет в гравюре акватинта и собственное чудо – «Притчу о блудном сыне», приноровленную к современным нравам купеческого соловия. Я разделили эту поучительную притчу на двенадчать рисунков,.. мне кажется, что для нашого времени и для нашого среднего полу грамотного сословия необходима сатира умная, благородная. Такая, например, как «Жених» Федотова или «Свои люди – сочтемся» Островского и «Ревизор» Гоголя. …я считал бы себя счастливейшим в мире человеком, если бы удался мне так искренно, чистосердечно задуманный мой бессознательный негодяй, мой блудный сын». Пізніше, у листі до Б. Залеського від 10 травня 1857 року Шевченко пише, що з задуманої серії він виконав лише 8 малюнків: «Програвся в карти», «У шинку», «У хліві», «На кладовищі», «Серед розбійників», «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами», «У вיязниці», і що перших чотири не розпочав за відсутністю типажу, але сподівається закінчити їх у Москві або Петербурзі.

Мистецтвознавчий аналіз

Малюнок виконаний на тонованому папері, має вертикальну іконоподібну форму, верх напівопуклий. Композиція твору побудована на контрасті темного і світлого коричневих сепійних кольорів. Сонячний промінь, що пробивається крізь грати, ллється згори, акцентує увагу глядача на трагічній постаті головного героя: вирисовує його голі плечі, гру м’язів…Блудний син – до половини оголений, без сорочки, у штанях, босий, на голові у нього – білий картуз. Він сидить на брудній і холодній кам'яній підлозі етапної (пересильної) в'язниці, руками обхопив коліно лівої ноги, скутої кайданами з правою ногою іншого в'язня, що лежить поруч.

Сумні очі блудного сина не говорять про каяття: в них відчувається глибока дума, впертість, презирство до тих, що скували його волю. Цю людину багато чого навчило життя. За спиною в’язня-страдника, через всю камеру протягнутий мотузок, на якому сушиться сорочка з білого тонкого полотна. Все – казарма, люди, предмети – оповиті прозорими сутінками. Промені світла виривають поодинокі сцени життя в’язниці. Ліворуч, у глибині тюрми, на дощатих нарах, розмістилися постаті таврованих каторжників. В одного з них на плечі – хрест, а другий, у сварці, ухопив за бороду чоловіка. Праворуч – товстий мордатий, у форменій фуражці з кокардою, начальник, мабуть, каратиме оголеного в'язня, що сперся об нари. За цими фігурами, під вікном, вартовий (військовий) з рушницею. Сцени перебування у тюрмі викликають у глядача напругу, співчуття. Решта композиції твору відтворена в темних тонах.

Місце збереження