Голили козаки чисто лоб і голову, а чуб закручували по-молодецьки. Вбиралися у шаровари, сорочку, шкапові чоботи. З собою мали пістоль, рушницю та шаблю.

Хоч мали козаки запальну вдачу, та в усьому слухали старших та ватажків. «Не скачи у воду, як не знаєш броду».

Кого вибирали, того могли й скинути. Особисті амбіції відходять на други план перед загальною справою.

Цінували честь лицарську та побратимство. Навіть татарин може пристати до гурту, якщо прийме віру християнську і відречеться від Магомета. Життя не шкодували заради товаришів, рідної землі та віри.

Козаки не знають жартів. Ворога не тільки карають на смерть, а й піддають тортурам у разі необхідності здобути інформацію.

У бій ішли із кличем «Слава Богу!»

Не пробачають зради.

Завжди козаків супроводжує пісня та гумор. Кмітливі та винахідливі.