Объяснение:

Гейне Генріх, німецький поет, народився 13 грудня 1797 р. у Дюссельдорфі в родині єврейського купця. Особистість сформувалася під впливом матері, шанувальниці французького просвітительства й енциклопедистів Духовному вихованню юнака й розвитку його інтересу до поезії сприяв його дядько, жагучий бібліофіл, що надав у його розпорядження свою бібліотеку. Закінчивши ліцей, Гейне служив у банкірській конторі, прикажчиком на бакалійному складі, комісіонером. Але служба обтяжувала його, у відмінності від поезії. В 1819 р.

він надійшов на юридичний факультет Боннського університету, захоплення філософією й літературою не залишив. Дуже любив творчість Шиллера й Байрона. Провчившись досить недовго в університеті, він перебрався в Берлін, де слухав лекції Гегеля. В 1821 р. вийшов його перший поетичний збірник «Книга пісень», а ще через два роки трагедії «Алманзор», «Ратклиф» і збірник віршів «Ліричне інтермецо». В 1825 р. одержав ступінь доктора права в Геттингенском університеті й…

повністю віддався літературній роботі В 1826-1831 р. Гейне видав прозаїчні «Шляхові картини», у яких повествовалось про подорожі по Німеччині. Потім виїхав у Францію й залишився там назавжди як політичний емігрант. Видав кілька книг про сучасне положення в Німеччині, і французького політичного й культурного життя. Наприкінці 1830-х рр.

Гейне став революційним радикалом, перейнявшись соціалістичними ідеями (памфлет «Людвіг Берні», 1840). В 1843-1844 р. він створив кращі поетичні добутки — поеми «Атта Троль» і «Німеччина. Зимова казка». У них різко висміюється німецьке філістерство, націоналізм, мілітаризм і виспівується молода революційна Німеччина. У цей час Гейне подружився з К.

Марксом, що приймав участь у публікації його останньої поеми. Через важку хворобу Гейне в другій половині 1840-х рр. відійшов від політики й помітно послабив свою літературну діяльність. У Росії його пропагандистами були М. Ю. Лермонтов,Вмер Гейне 17 лютого 1856 р. Впариже.

Бернс Роберт

(1759-1796)

Титул всенародного поета Роберт Бернс отримав ще за життя. Він — син бідняка, сам орав землю, був звичайним чиновником, і не полишав працю навіть тоді, коли став знаменитим, загальновизнаним поетом. Його поезією захоплювалися Вальтер Скотт, Йоганн Вольфґанґ Ґете. Звідки Роберт Бернс брав теми для своїх віршів? З життя, з творів інших письменників, але він ніколи не копіював, завжди творчо переосмислював те, про що писав. Запал, теплий гумор, гіркота життя, любов до батьківщини — все є у віршах Бернса. Головним ліричним героєм його віршів є проста людина, трудівник (вірші "Хлопець з верховини", "Білий метелик, білий...", "Мій любий ткач"). Поет мріє про визволення людини з рабства, оспівує вільне життя, тому вітає визвольну боротьбу в Америці, Англії, Франції, він захоплюється своїми земляками-стрільцями, борцями за незалежність Шотландії. Крім пісень, ліричних віршів, Бернс написав багато епіграм, сатиричних творів ("Сон", "Трактирна балада", "Галерея політиків і святош").