Ответ:

Висміювання пихи і марнославства у комедії Жана Батіста Мольєра "Міщанин-шляхтич"

Прочитавши комедію відомого французького драматурга, актора, театрального діяча Мольєра "Міщанин-шляхтич", ми подивилися ще й виставу у театрі й отримали неабияке задоволення від смішного тексту автора і чудової гри акторів. Певно, й зараз живуть на світі такі дурнуваті й пихаті люди, як головний герой п'єси Журден.

Буржуа Журден захотів на старості здобути і титул, і звання, захотів вивчитися аристократичним манерам і завів у себе вдома цілий штат учителів. Журден смішний, бо не розуміє, що люди, в ряди яких він хотів пробратися, не заслуговували подібних мрій: вони були гірші за нього.

Бажаючи бути шляхтичем, він придбав собі "вірного друга" графа Доранта і все намагається робити "як у знатних панів". Спочатку він замовляє собі дорогий одяг. Дуже смішним він з'являється в І дії вранці перед слугами і вчителями танців, музики, фехтування. Його просте грубе обличчя увінчане нічним ковпаком. Вузькі панчохи мав натягнуті на товсті литки. Червоні оксамитові штани, зелений камзол, черевики на підборах, банти, пряжки, шпага і поверх у сього халат з барвистої індійської тканини, — так одягнений новоявлений шляхтич.

Журден найняв собі вчителів, які безсоромно спустошують його кишеню і сміються з нього за його спиною. З їхньою допомогою Журден вивчає гарні манери, навчається танців, фехтуванню, галантно кланятись. Дивиться балет, слухає серенади, "бере уроки філософії". Він "хоче вибитися з нікчемності" і це похвально, адже він усього навчається. Він жалкує, що батьки не дали йому освіти. Та автор сміється не над запізнілим потягом до наук, йому неприємні люди, які схиляються перед удаваними кумирами і гублять свою людську гідність. Мольєр обурюється на Журдена, який, забувши свою станову гордість, щасливий, що граф Дорант дійшов до "дружби" з ним і користується його кредитом.