я так зрозуміла на любу тему головне щоб по картинці.

Коли мені було 15 років мій дядько пішов на війну. З дитинства я не мав батька бо він загинув коли плавав у морі, тому в мене був тільки дядко. Коли він пішов я не міг знайти собі місця, переживав за нього, а коли я отримував письма від нього, то миттю розкривав і читал, що вір мені написа. Так в одному з пісем було написано: «Любий Сергійко, я дуже скучив за тобою, у мене все у порядку! Сподіваюся, що ти гарно вчишься і слідкуешь за матусею! Сьогодні буде наша остання битва із Німцями, багато з нас можуть загинуть або зостатися каліками! Але ти не хвилюйся! Якщо я не повернуся! І пам‘ятай! Борець, це той кто може справитися з собою, а не той кто живе за ради м‘яса!»
Після цього письма я разплакався, але одразу згадавши слова дядки, що потім довго не виходили з моеї голови, я зоспокоївся!
А коли став дорослим зрозумів, яким сильнив був мій дядько!