Людина вчиться у природи жити у гармонії. В гармонії з оточуючими, в гармонії з самим собою та в гармонії з тією ж природою.

   Людина вчиться довго та болісно.Вчиться на своїх помилках.Вчиться на своїх спостереженнях, думках, висновках. Вчиться жити в злагоді та мирі. Вчиться прощати, поступатися, забувати, повертатися, жаліти, любити не зважаючи ні на що. Вчиться жити скромно, задовільняючись тим , що має. Вчиться цінувати красу сьогоднішнього дня , яку не можна буде побачити завтра. Вчиться робити те, що можна сьогодні, бо не можна буде  це  вже зробити завтра.

 Природа навіть не зауважує того, що ми почерпаємо від неї. Напевно для того і створив її Бог Творець такою....Такою прекрасною, багатогранною, мальовничою, чарівною, рішучою, впевненою, досконалою, постійною, відвертою, ніжною, простою, загадковою, невимушеною...

  Вона створена для нас , а ми для неї ! Це великий задум Творця, та великий дар для нас. Та, часто, ми не вміємо, не можемо, не хочемо користуватись цим задумом. Ми шукаємо, що самі .Винаходимо, мучимось, страждаємо, розчаровуємось. А все так просто... Ось вона природа, завжди готова нам допомогти і навчити.