Ответ:

Кохання, задачі поезії, буття людини, природа, сільське життя — це головні теми творів великого римського поета, який писав свої вірші з особливим мелодизмом, ліризмом, наділяв їх ніжною благозвучністю й м'якістю. Особливо варто відзначити оду «До Мельпомени», присвячену музі драми й трагедії, музі театру. Із глибокою пошаною та любов'ю склав поет цей вірш, який став своєрідною рисою, проведеною Горацієм на певному етапі своєї творчості. В оді римський митець дякує музі Мельпомені, якій, за його ж словами, завдячує своїм визнанням і повагою до себе. Їй же адресовано жартівливий, повний тепла докір: «на кого в час народження впаде твій погляд дружній, тому не буде милим ані кулачний бій, ані кінські змагання» — жодна з традиційних чоловічих розваг не буде так цікавити й збурювати, як дивовижна краса природи й бажання увіковічнити її у своїх віршах. Іншою з найвідоміших у Горація є ода «До Маілія Торквата», яка проносить у нашій уяві картини змін зими весною, останню — спекотним літом. Зелень трав і буйність вітру, шум річок, танці німф — на такому тлі слова поета про час, який викрадає наші блаженні дні, не здаються гіркими. Легкий, мов тінь дима, смуток і туга охоплюють читача, але поряд із цим ми бачимо в описах пор року й річного циклу алюзію на наше життя, що так само прекрасно, як і природа навколо нас. Роки людського буття увібрали в себе льодянисту красу снігу, буйність весни й пристрасть літа, мудрість і золото осені, із щедрими дарами якої нестрашно знов зустріти зиму, під сніговою ковдрою якої до нас прийде відпочинок. Але не варто також і забувати про те, що життя не вічне. Наявність цієї думки в нашій свідомості допоможе нам не лише достойно зустріти свій кінець, але повно й максимально насичено проживати свої дні. Критики й літературознавці часто розходяться в поглядах на ті чи інші речі, але на тому, що творчість Горація, дивовижного майстра вірша, творця поезії розуму, блискучої та гармонічної, — одна з вершин римської літератури, зійшлися всі.