Відповідь:

Моя творчість зазнала впливу як романтизму, так і реалізму. У цьому його своєрідність. У  своїй поетичній спадщині я бачу  рух від романтизму до реалізму, хоча й у зрілих і в пізніх творах зберігається романтичні мотиви. Але в усі свої роки в поезії я виявляв цікавість до особистості — неабиякої, шукаючої, вільнолюбної, а тому самотньої, незадоволеної і трагічно нещасливої. Особистості духовно багатої, яка прагне визначити своє місце в сучасному їй світі.

У літературу  я не ввійшов, а ввірвався — своїм віршем-пострілом, віршем-обвинуваченням. Як я написав про вірш "Смерть поета" (1837). Він відразу ж визначив моє місце в літературі, і свою позицію в суспільстві. Мені було не по дорозі з тими, у кому я бачив катів "Волі, Генія і Слави", хоча я розумів, що "пред ними суд и правда — все мовчи!" і що на їх боці закон сили і влади. Для себе я вибирав позицію по інший бік. Засобом протесту, знаряддям боротьби з ненависним мені  суспільством, я обирав - Слово. Це Слово я порівнюю з гострим кинджалом ("Кинджал"). Моя доля і, його призначення стають однією з провідних тем моєї творчості .

Мій мотив протесту, заперечення лицемірних законів суспільства, що  звучав ще в ранньому  моєму вірші "Скарги турка"

Пояснення: