Цитатi :

1) - нам сказали, що матері чекають нас за дверима. Правда, що вони добрі?

- Ще які добрі! Краще мам нікого немає на світі. Бабусі теж добрі, тільки вони дуже скоро вмирають…

- Вмирають? Що це означає?

- Одного вечора Вони йдуть і вже не повертаються…

2) і тут з усіх разверстих могил повільно піднімаються цілі снопи квітів.

Блищить роса, розпускаються квіти, в гілках шелестить вітер, дзижчать бджоли, прокидаються птахи і наповнюють простір першими захопленими гімнами Сонця і життя.

Вражені, приголомшені Тільтіль і Мітіль, тримаючись за руки, ходять серед квітів і не можуть знайти сліди могил.

Мітіль (шукає в траві): - де ж мертві?..

Тільтіль (теж шукає): - мертвих немає…

Характеристика :

У цій казці автор вибрав головними героями дітей на ім'я Тільтіль і Мітіль, це були брат і сестра, діти вирушили в подорож, що б відшукати синю птицю для внучки феї яка була дуже хвора, і вилікувати її від страшної недуги могла тільки Синій птах. Адже за легендами вона приносить щастя і любов, і тільки ця пташка володіє здібностями, що може вилікувати дівчинку. По дорозі діти потрапляють в безліч різних пригод, і скільки синіх птахів вони не знаходили на своєму шляху посадивши їх в клітку, птахи тут же вмирали або просто ставали іншим кольором. У підсумку дітлахи не знайшли цієї чарівної Синього птаха, але вони розуміють одну прекрасну істину, щастя і любов живе в кожному з нас. І якщо її по частіше проявляти а не ховати в глибині душі, то щастя і любов буде жити з нами завжди. Тільтіль вирішує подарувати хворій дівчинці свою горлинку, дівчисько одужує і птах відлітає. Ось так ми дорослі повинні іноді вчиться у дітей, вірити в чудеса, відчувати щастя і любов в кожному місці, предметі, і в усьому живому, що нас оточує.