Ответ:

Твір на тему «Історія однієї з моїх речей» – Твір на вільну тему

Нас усюди оточує безліч речей. Протягом всього життя, людина користується ними, міняє, викидає старі, непотрібні, здобуває нові. Але є такі речі, які залишаються з нами на довгі роки. І не тому що приносять якусь користь

Ці речі просто стають дороги серцю й здається неможливим представити своє життя без них. Вони вбрали наші переживання, почуття, нагадують нам про значимі події в житті. У кожної людини, напевно, є така річ, що зберігає свою таємницю

Я хочу розповісти про свою таємницю. Це – невелика статуетка гнома. Маленький чоловічок з довгою бородою, у червоному ковпаку й синьому камзолі із золотавими ґудзиками, у смішних гостроносих черевичках, уже довгі роки живе на моїй полиці. Появі в моєму житті цього талісмана, передувала цікава історія

Коли я була маленької, те зовсім не хотіла слухатися старших. Так важко було вчитися збирати за собою іграшки, складати речі, зовсім не цікаво було запам’ятовувати букви. І тоді в моєму житті відбулося одне чудо. Один раз, у коробці з іграшками я знайшла гарну листівку, на якій був зображений маленький гном і щось написане

Мені стало так цікаво, і я попросила маму прочитати напис. Яке ж був мій подив, коли виявилося, що цей лист до мене від казкового гнома. Він писав, що хоче дружити із мною, але для цього мені треба навчитися дбайливо ставитися до своїх речей і іграшок, не залишати їх розкиданими. У цей день, я без нагадування дорослих навела порядок у своїй кімнаті, і на столі знайшла ще одну листівку, у якій гном похвалив мене й відкрив таємницю, де захована цукерка

Із цього дня послання від гнома, сталі з’являтися дуже часто. У них давалися нові завдання й розповідалося про те, як знайти гостинця й сюрпризи в таємних місцях будинку. Захопившись цією незвичайною грою, незабаром я з легкістю початку вбиратися у своїй кімнаті, намагалася слухатися старших і навіть навчилася читати. У той день, коли я перший раз пішла в школу, на столі з’явилася статуетка маленького гнома й останній лист. У ньому говорилося що я вже стала зовсім більша, многому навчилася й гномові настав час відправлятися допомагати іншим маленьким дітям. А на пам’ять про нашу дружбу, він залишив мені подарунок

Звичайно, згодом я зрозуміла, що гном був лише казкою, придуманою моєю мамою. Але це була тільки моя казка, і тому вона мені дуже дорога. З тих пор, це моя улюблена статуетка

История волшебного сундучка.

Мне ещё в детстве от бабушки достался сундук со всякими диковинными вещицами. Чего там только не лежало! Украшения: серёжки, кольца, заколки, бусы тонких ювелирных работ. Камушки, ракушки с пляжа, которые красиво отливали разными цветами. Жемчуг, пуговки, нитки, канцелярия, мелкие, советские игрушки из дерева, машинки пластиковые, поделки из бумаги, пара записных книжек и прочее-прочее. Я сначала удивился, как в крохотном ящичке - размером с цветочный горшок на подоконнике - помещается столько интересного. Помню, что как-то я осмотрел всё содержимое сундучка, ну а потом уже и позабыл про то, что я там видел.

В один день мы играли во дворе с друзьями. Стояло жаркое, знойное, солнце, поэтому я зашёл на минуту в квартиру попить воды. Захожу,и в глаза мне бросается этот самый сундучок на верхней полке в прихожей. Ну я его и решаю достать, пока мама не видит, и вынести на улицу. Вернувшись к друзьям, я показал им сундук, на что они только рассмеялись. Я их попросил не делать спешных выводов и мы принялись смотреть, что же это за вещица. И нашли мы целую армию игрушечных солдатиков - деревянных, потрёпанных, но очень интересных, коллекционерских, я бы сказал. А порывшись внутри "клада" ещё, мы нашли и краски с кистями и игрушечный револьер и рогатку. Через время мы вдоволь наигрались с находками и даже умудрились отреставрировать солдатиков с помощью красок. Мы сложили всё обратно в сундучок и остались крайне довольными. Позже мы ещё не раз игрались с этими вещами, а Вадику - моему близкому товарищу - я разрешил раскрасить бусы из жемчуга акварелью и подарить маме на день рождения. (прим. автор.: - Где ты был? - На дне рождения. - А где оно - дно рождения?)

Ещё спустя несколько лет, когда я вновь запамятовал о том сундуке, у нас в школе проводился конкурс поделок (прим. автор.: если не было подобного конкурса в школе, то скажи прост что выдуманная история и пускай не докапываются). И мне захотелось поучаствовать. Я рыскал по дому в поисках материалов для оригинальной поделки. И снова наткнулся на тот сундучок. Открыв его, я увидел перед собой море возможностей для выдумки неповторимой работы. С этими красивыми звёздами из бумаги, оловянными значками разных форм - можно было смастерить неплохую поделку, какой не сделает никто другой. И в конкурсе я выиграл, к слову.

И если ещё когда-то мне нужны были какие-то детальки, шурупы-гайки-гвозди, срочный подарок маме или простая канцелярия - я обращался к этому сундучку. И по сей день я бережно храню в нём все оставшиеся диковинки и свои денежные сбережения. И сундучок как будто помогает. Мне он очень дорог, и я собираюсь передать его дальше в нашей семье по наследству как ценную память и достояние.

__________________________________________________________

В общем, всё. Не знаю - упекут ли вас в дурку или нет, но писалось от души и на ходу. Поэтому да, пожалуйста.