Це лише моя думка, і вона може не збігатися з реальністю, але все ж...

Я вважаю, що Рада Європи відмовилася від тексту оди «До радості» через те, що він, цей текст, далекий від реальності та має багато суперечностей.

По-перше, Шиллер каже, що люди мають об’єднатися, при цьому пише «Хто ж весь вік черствів душею — йди у іншу сторону». Тобто, маємо об’єднатися, але відокремити від себе тих, хто «весь вік черствів душею».

По-друге, автор закликає до об’єднання, але, на мою думку, об’єднання може бути лише тоді, коли люди стануть рівними. Але це... неможливо. Завжди хтось буде кращим за інших, навіть трошечки. Через це ці інші на його фоні здаватимуться трішечки гіршими. З’явиться заздрість. Мовляв, чого він кращий за нас? Через заздрість — сварки, злість. Через це створяться різні соціальні групи. Одні будуть кращими, інші — гіршими. Тобто... про ніяку рівність речі йти не може.

По-третє, як відомо, ода «До радості» була написана для масонської ложі. Масони ж були за моральне самовдосконалення людей. Якщо ж люди стануть рівними (просто уявімо), то ніяких сварок, ніяких суперечностей не буде. Погодьтеся, що ми самовдосконалюємося, коли дискусуємо на різні теми. В кожного своя думка, кожний намагається довести свою правоту, наводить різні аргументи, використовуючи свої знання. При цьому ж дазнається щось нове з аргументів так званого суперника. Якщо ж цього не буде, то й самовдосконалення також.

Але й в моїх думках також багато суперечностей, як і в оді. І все ж вона може хоча б трохи вам допомогти дійти до власного розв’язку.