Відповідь:

Все не поміститься. Дивіться файл. Виберіть, що Вам більше подобається:

МАРУСЯ КАЙДАШИХА

Портрет:  як виглядала Кайдашиха, коли хлопці ще були неодружені: «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем..», як виглядала Кайдашиха після одруження синів і смерті чоловіка:  «По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці… Сліпе око біліло ніби наскрізь, як вушко в голці, хоч туди нитку затягай».

Соціальний стан, чим займалася:  Маруся Кайдашиха - звичайна селянка. ЇЇ молоді роки  припали на часи панщини, тому вона «замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить».

Риси характеру: позитивне в образі Кайдашихи: в молоді роки вона була дуже була працьовитою, адже щодня «…варила обід на двадцять душ…». Маруся була дуже охайною: «Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто». Демонстративно підкреслювала свою охайність, а тому часто втирала «губи й вид хусточкою, хоч на губах і на виду нічогісінько не було», виставляла «навмисне напоказ громаді жовті нові сап'янці», стираючи з них пилюку полою одягу або й  «білою хусточкою». Вона добре куховарила, тому «її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храм». Маруся Кайдашиха «любила дітей». Тому незалежно від її стосунків з Мотрею «припадала коло свого онука, неначе коло своєї дитини».    

негативне в образі Марусі Кайдашихи: «дуже любила чванитись», «церемонилась і була прохана», набралась від панів «…трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів». Коли вона розмовляла, то «підсолоджувала свою розмову..», «…сипала облесливими словами, наче дрібним горохом..», в розмові неначе «…мед розлила по хаті», а після слів «.. неначе полилась патока з уст..». Маруся була лицемірною:  «…як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот». Цікаво цю рису характеру підкреслив автор, описуючи сцену розглядин в Довбишів. Коли мати Мотрі запросила сваху до столу, то спершу Кайдашиха сіла коло столу на ослоні, лише за третім разом «Кайдашиха зовсім спустила очі, запишалась, втерла губи хусточкою і посунулась на саме покуття». Що цікаво, покуття – це куток в українській селянській хаті, де сходяться краями дві лави. Найсвятіше та найпочесніше місце в хаті. Ще тонко автор підмітив, що Кайдашиха любила горілочку, але знову ж таки на розглядинах в Мотрі «..ледве помочила губи в горілці…», а наступну чарку «….трохи не помилилась та не хильнула до дна». Кайдашиха скупа. Коли вона прийшла на розглядини до Мотрі, то розраховуючи на багате  придане «…все крадькома скоса поглядала очима на скриню, що стояла на полу, на жердку, на подушки». Коли з зʼясувалося, що Лаврін бере собі за жінку дівчину з дуже бідної сімʼєї, то Кайдашиха сказала «… краси на тарілці не краять! Чорними бровами не нап'єшся й не наїсися».  

Стосунки з невістками: до своїх невісток Кайдашиха ставилася погано.  

По відношенню до Мотрі : «напідпитку судила свою невістку на все село», не лише скинула на Мотрю з перших днів всю домашню роботу, але й «стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині», «…орудувала нею, наче наймичкою».  Мотря про свекруху відгукувалася так: «В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум'ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне, а як гляне, то од її очей молоко кисне». Дуже красномовні були подарунки свекрухи невістці: першими гостинцями для Мотрі стали:  хустка, яка «…була чорна, з маленькими квіточками» та матерія на спідницю «… убога, темненька, з червоними краплями». Мотря ніколи в боргу не залишалася: «не давала їй дитини й одганяла її од колиски», а пізніше навчала своїх дітей:  «Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка».

Ще гірше відношення у Кайдашихи було до Мелашки: «Вона нападалась на Мелашку сливе кожного дня, точила її, як вода камінь», «…запрягла Мелашку до роботи, як у віз», «..напосілась на неї, як лиха доля: сама спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку роботу скидала на Мелашку, наче на свою наймичку». Сама ж Мелашка перші дні « Після вбогої батькової хати вона ніби ввійшла в панські покої», але Кайдашиха  «…одразу почастувала  її  полином».  

Пояснення: