Я ставлюся до Максима з захопленням та повагою. Я думаю, він на це заслуговує, бо він справжній син свого батька, людина відверта, цілеспрямована, щира, хоробра, «…перший удалець на всю тухольську верховину..."

Цей парубок має велику силу волі, він мужній, відповідальний, готовий до самопожертви в ім"я всієї громади. Мені подобається, що Максим «…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних".

Разом з цим він дуже чуйна людина, романтична, здатна любити. Він любить свободу, рідну землю, красуню Мирославу і життя. «Се наша Тухольщина, наш рай! ", - з гордістю каже Максим. Тому він не може зрадити ані своїх близьких, ані свій народ.

Я дуже зрадів, коли Максим вийшов переможцем у двобої з Бурундою, тому що цей герой достойний того, щоб ним пишатися.